"Росію насправді абсолютно не цікавить, хто є в НАТО, а хто ні": Що сьогодні на столі у Путіна, - Портников

"Наскільки я розумію, в Кремлі ухвалене рішення про приєднання Донецької і Луганської областей до РФ — в якості звичайних суб'єктів федерації, як Крим. В цій ситуації куратором регіону стає не людина, яка відповідає за відносини з Україною і Молдовою — заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак, а перший заступник голови адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко, який відповідає виключно за внутрішню політику. Він більше нічим не займається, тільки внутрішньою політикою, і якщо він приїхав до Маріуполя, значить, він приїхав в Росію — з точки зору Кремля, аби готувати приєднання до Росії", - пише оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Якщо Кирієнко з’явиться в Херсонській області, це означатиме, що ухвалене рішення і про те, що Херсонська область стане частиною РФ. Це треба усвідомити. Те ж саме відбулося у 2014 році з Кримом — там змінився куратор. Суркова відсунули від Криму, захопленням якого він займався, просто тому, що він не займався внутрішньою політикою на той момент.

План Путіна — це повна інтеграція всіх територій України до складу РФ. Раніше вважалося, що можуть бути не приєднані західні області, тому що росіяни очікували, що на Сході не буде опору, буде парад — а на Заході буде опір, то чого сюди лізти. Але оскільки опір є всюди, плани змінилися, і тепер вважається, що кордон РФ має бути на кордоні з Польщею і Угорщиною, і ці плани мають здійснюватися, щоб потім перейти до наступних дій по приєднанню білоруських земель і по завоюванню Казахстану — це те, що сьогодні на столі у Путіна.

І директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін тоді, у лютому, не імпровізував на Раді безпеки, він просто озвучив наступний пункт плану. При цьому він міг грати свою гру — він міг вважати, що коли відбудеться приєднання, всі згадають про його державну мудрість. Наришкіну не дуже затишно в службі зовнішньої розвідки РФ, він — колишній публічний політик, дуже болісно переживає те, що вийшов з публічної політики і хоче туди повернутися, ще й тому, що вважає, що місце керівника розвідки — не те, з якого можна стати спадкоємцем вождя. Я так розумію, його ідея полягала в тому, що він буде радикальнішій за всіх — щоб потім, коли не буде Путіна, загадали, що саме Наришкін був об'єднувачем земель, підштовхував Путіна до прийняття рішень.

Щодо того, чи не лякає Сергія Кирієнка перспектива відповідати за воєнні злочини, то він, зі свого боку, може бути впевненим, що за воєнні злочини доведеться відповідати не йому, а президенту України Володимиру Зеленському чи іншим українським керівникам, якщо вони будуть захоплені російськими спецпризначенцями. У нього абсолютно інші погляди на життя, ніж у нас із вами. І він абсолютно точно пам’ятає, що він є одним з керівників ядерної держави, на територію якої ніколи не ступить нога солдата закордонної армії, а якщо ступить, то країна, солдат якої вирішить це зробити, може стати жертвою ядерної доктрини РФ.

Для того, щоб свого часу змінилася влада в колишній Югославії, НАТО довелося проводити воєнну операцію проти цієї країни, користуючись тодішньою політичною і воєнною слабкістю Росії. Це був невдалий історичний момент для президента Союзної Республіки Югославія Слободана Мілошевича, коли російське керівництво не хотіло і не могло йти на пряму воєнну конфронтацію з Заходом, в результаті режим Мілошевича зруйнувався, а він сам потрапив до Гааги. Але я не вважаю, що є якісь передумови для такої катастрофи російського політичного режиму, тому що не бачу можливості провести таку операцію проти Росії, із знищенням російських військових об'єктів, як це було із бомбардуванням НАТО військових об'єктів Сербії та Чорногорії.

Що можна буде вважати перемогою України? Відновлення територіальної цілісності та вступ до НАТО, тому що відновлення територіальної цілісності без вступу до НАТО означатиме втрату цієї цілісності через п’ять-десять років. Але що буде при цьому з Росією? Вона залишиться в своїх кордонах, і навряд чи Путін чи Кирієнко відчуватимуть себе менш безпечно в такій ситуації.

Якщо говорити про ймовірність використання Росією ядерної зброї, то з точки зору російської воєнної доктрини розділяється використання тактичної і стратегічної ядерної зброї. Стратегічна вважається зброєю стримування, її не можна використовувати, тому що спроба це зробити призведе до загибелі самої Росії. А от тактичну нібито можна використовувати заради деескалації конфлікту — як елемент загрози: «От ми підірвемо, і вони одразу зрозуміють, що не треба нам опиратися».

Але питання в тому, що на Заході такого розділення немає. На Заході той, хто використовує ядерну зброю — це злочинець. Вважається, що після того, що відбулося під час Другої світової війни, цю зброю більше використовувати не можна, ні в якому разі. Вся система світової безпеки влаштована так, що ядерна зброя не може бути використана. Як тільки одна з ядерних країн це зробить, все зміниться — немає значення, де вона її використає, проти кого і яку. Якщо в Москві правильно розуміють це, то вони ніколи в житті не використають тактичну ядерну зброю, тому що це призведе до тектонічного зсуву в міжнародних відносинах. Якщо не розуміють, тоді, на превеликий жаль, може початися третя світова війна.

Всі розмови Росії про вступ України до НАТО — це виключно привід для того, щоб на Україну напасти. Росію насправді абсолютно не цікавить, хто є в НАТО, а хто ні, тому що вона точно знає, що НАТО їй не загрожує. Росію цікавило, щоб Україна не була в НАТО, щоб вона могла в будь-який момент на Україну напасти. Для російського політичного мислення Україна — це failed state, держава, що не відбулася, і взагалі частина російських земель, які знаходяться під впливом заходу, і які потрібно просто відвоювати.

Ніяких сил Росія не буде відводити від українського фронту [через намір Фінляндії приєднатися до НАТО], тому що їй не цікава Фінляндія. Вона була цікава Росії в 1938—1939 роках, але росіяни програли цю гру. Тоді вони теж не вважали Фінляндію державою, проте згодом це змінилося — не думаю, що сьогодні існують росіяни, які вважають, що Фінляндія має стати частиною російської імперії. А Україна — будь ласка, Білорусь — будь ласка. Те, що реально цікавить Путіна на даному етапі розвитку — це Радянський союз. Можливо, крім Латвії, Литви та Естонії, але тільки тому, що вони — в НАТО.

І якщо ми не будемо членами НАТО, не можна буде гарантувати сталого розвитку української держави. Принаймні на період, поки Володимир Путін є президентом РФ — після його відходу може щось змінитися. Принаймні може з’явитися геополітичне вікно можливостей, років на 10−15, до нової фази російської агресії.

Щодо російської п’ятої колони в Україні, і того, чи продовжить вона своє існування в майбутньому, то це залежить виключно від того, які висновки зробить український народ після закінчення війни. Він може зробити висновки, які будуть протилежні здоровому глузду — так було вже неодноразово в нашій національній історії. Якщо це станеться знов, доведеться жити з тим, що народ буде обирати в парламент і до місцевих органів влади".