
Зустріч президента США Дональда Трампа, російського диктатора Володимира Путіна та лідера Китаю Сі Цзіньпіна стала незвичайною дипломатичною подією, однак її результати не варто переоцінювати. Попри певний збіг інтересів, три держави мають надто багато принципових розбіжностей, щоб домовитися про спільний новий світовий порядок або розподіл сфер впливу в Європі, передають Патріоти України.
Однією з небагатьох тем, у якій позиції трьох лідерів перетинаються, є ставлення до Міжнародного кримінального суду (МКС). На думку журналіста Віталія Портникова, така спільність фактично створює підґрунтя для спроб послабити міжнародне право, проте її недостатньо для масштабних геополітичних домовленостей.
Про це Портников розповів в етері Еспресо.
Портников зауважив, що зустріч Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна справді можна вважати історичною, адже раніше керівники цих трьох держав не збиралися разом у такому форматі.
Водночас сам факт проведення переговорів не означає, що учасники досягли принципових домовленостей щодо майбутнього міжнародної системи. За оцінкою журналіста, підсумкова декларація містить переважно загальні формулювання, а конкретних рішень, які могли б змінити глобальний баланс сил, сторони не ухвалили.
Портников звернув увагу, що між США, Росією та Китаєм залишаються серйозні суперечності навіть у питаннях, які безпосередньо стосуються міжнародної безпеки.
Зокрема, держави не мають спільного бачення ядерного роззброєння та реформування Організації Об'єднаних Націй. Це свідчить про те, що кожна зі сторін продовжує відстоювати власні інтереси, навіть коли публічно підтримує загальні принципи міжнародної стабільності.
Окремо журналіст звернув увагу на розбіжності трьох держав у сфері енергетики та їхнє ставлення до Ірану.
За його словами, Росія та Китай співпрацюють із Тегераном, який має стратегічний вплив на Ормузьку протоку. Натомість Сполучені Штати перебувають у конфлікті з Іраном.
Це створює принципову суперечність між інтересами Вашингтона, Москви та Пекіна. Для Росії та Китаю взаємодія з Іраном є частиною їхніх зовнішньополітичних відносин, тоді як американська політика щодо Тегерана має іншу логіку.
Отже, навіть на рівні регіональної безпеки та енергетичних інтересів три держави не демонструють єдності. А це суттєво обмежує можливості для створення спільної геополітичної стратегії.
Попри численні розбіжності, Портников виділив одну важливу сферу, у якій позиції трьох лідерів збігаються, — ставлення до Міжнародного кримінального суду.
«Спільна позиція — щодо Міжнародного кримінального суду. Це таким шляхом фактично спільна спроба підірвати міжнародне право. Але вона не працює, тому що ті країни, які є членами МКС, так чи інакше продовжують виконувати його статут», – зазначив журналіст.
Він пояснив, що кожна з трьох держав має власні причини критично ставитися до діяльності суду.
Зокрема, Сполучені Штати не є учасником Римського статуту, який визначає правові засади роботи МКС. Вашингтон виступає проти дій суду щодо Ізраїлю, зокрема через ордер на арешт прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньягу.
Росія також не визнає юрисдикцію МКС, але має окремий привід для протистояння з ним. У березні 2023 року суд видав ордер на арешт Володимира Путіна у зв'язку з підозрами у воєнному злочині незаконної депортації та переміщення українських дітей з окупованих територій.
Китай, зі свого боку, також не є учасником Римського статуту та дотримується позиції, що міжнародний суд не повинен поширювати свою юрисдикцію на представників держав, які її не визнають.
Таким чином, хоча мотиви Вашингтона, Москви та Пекіна відрізняються, усі три столиці мають підстави виступати проти окремих рішень МКС і обмеження його повноважень.
Портников наголосив, що збіг інтересів у питанні міжнародного правосуддя не варто сприймати як доказ існування повноцінного політичного союзу між США, Росією та Китаєм.
Для домовленостей про новий світовий порядок потрібна значно ширша спільність позицій — щодо безпеки, економіки, енергетики, міжнародних інституцій та сфер впливу. Наразі ж між трьома державами залишаються суперечності, які не дозволяють їм діяти як єдиному блоку.
Тому навіть історична зустріч Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна не означає, що вони можуть узгодити майбутнє Європи без урахування інтересів інших держав.
«Ми знайшли, що їх об'єднує, але цього точно недостатньо для того, щоб поділити світ і Європу», – підсумував Портников.
Отже, головний висновок журналіста полягає в тому, що ситуативний збіг позицій трьох лідерів не дорівнює стратегічному партнерству. Їх може об'єднувати небажання визнавати окремі механізми міжнародного правосуддя, однак у питаннях глобальної політики, безпеки та економіки кожен продовжує переслідувати власні цілі. Для України це важливий сигнал: не варто сприймати будь-які контакти між Вашингтоном, Москвою та Пекіном як доказ того, що вони вже домовилися про спільний план щодо Європи.
Зустріч президента США Дональда Трампа, російського диктатора Володимира Путіна та лідера Китаю Сі Цзіньпіна стала незвичайною дипломатичною подією, однак її результати не варто переоцінювати. Попри певний збіг інтересів, три держави мають надто багато...
Тімоті Снайдер назвав три сценарії майбутнього України після перемоги у війні з Росією: вступ до ЄС, створення коаліції регіональних держав середньої сили та протистояння людства зі штучною реальністю. Про це американський історик сказав під час публіч...