Схема ліквідації: Росія кидає на фронт щойно звільнених з полону - родичі окупантів почали бунтувати

У Росії військовослужбовців, повернутих із полону ЗСУ в рамках обмінів, відправляють назад на фронт. Багато хто не потрапляв додому навіть на день, важкі поранення при цьому не є підставою не стати матеріалом для чергових "м'ясних штурмів", передають Патріоти України.

Зокрема, на це масово скаржаться родичі окупантів, які потрапили в обмін у форматі "1000 на 1000" у травні цього року. Подробиці розкрили в проєкті "Окно", створеному російськими журналістами, які позиціонують себе як незалежні.

Скандал навколо відправки на фронт російських військовослужбовців, які не доїхали додому після обміну, почав набирати обертів після травневого обміну військовополоненими у форматі "1000 на 1000" між Україною і Росією.

Так, 9 червня в російському Telegram-каналі "Мобілізація" з'явилося відеозвернення росіянки, яка просила не відправляти її чоловіка, який потрапив у полон, знову на фронт після обміну. Військовослужбовець 752 гвардійського мотострілецького полку в/ч 34670 Олексій Фролов понад рік перебуває в полоні і чекає своєї черги на обмін. Його дружина Марина у зверненні до російської влади заявила, що практика відправки обміняних окупантів назад на війну навіть без надання можливості побачити рідних, процвітає в РФ.

Серед таких – 23-річний уродженець Забайкалля Кирило Путінцев, який підписав контракт у травні 2024 року в іркутській колонії.

"28 травня він уклав контракт. 24 червня вже зник зі зв'язку. Про те, що він потрапив у полон, я дізналася сама. До кого і куди я тільки не зверталася з військових – нуль інформації, жодної допомоги. Довелося копати самій, опублікувала відео в мережі, вийшла на волонтерів, на Ірину Криніну. Подала заявку на розшук Кирила в проєкт "Хочу знайти" – мені прийшло повідомлення, мовляв, чекайте хороших новин. Тоді тільки й дізналася про те, що брат живий. Ще до цього інтерв'ю мені скидали відео з Кирилом, як він потрапив у полон – я пересилала його командирам, щоб визнали полоненим. Відмовили! Тільки після того, як Ірина записала інтерв'ю з братом – наші військові визнали його полоненим", – розповіла журналістам сестра окупанта Яна.

На відміну від неї, більшість родичів російських військовополонених, які зіткнулися з такою самою ситуацією, бояться називати свої імена, аби не нарватися на звинувачення в "дискредитації російської армії" та "обнулення" свого близького.

Між собою вони спілкуються в закритому чаті в Telegram, де щосили лають і командування солдатів, і владу РФ загалом, що відправляє солдатів, які щойно повернулися з полону, назад на фронт.

Сестра Путінцева ж розповіла, що розголосу не боїться: її брата після майже року полону, з шістьма осколковими пораненнями спини й ампутацією пальців, знову кидають на передову.

"Ми його одинадцять(!) місяців із полону визволяли не для того, щоб потім назад на смерть він пішов. Він в інтерв'ю Ірині ж сказав, що завербувався тільки заради грошей. І тут же – дуже сильно пошкодував. Дня не минає, щоб він не пошкодував, що вплутався в цю гр***ну війну", – заявила Яна журналістам.

Путінцев, повідомили в проєкті, у 2024 році відбував строк за статтею про крадіжку (ст.158 ч.2). На момент вербування йому залишалося провести в колонії 1 рік.

"Зараз він би вважав за краще відсидіти, звісно. Але йому і цього не дають зробити! І, що важливо, Кирило на камеру обіцяв – обміняють, більше воювати не піду. З тією умовою його і включили в списки на обмін. З цією умовою і обміняли! Чому його змушують? Чому силоміць знову кидають туди?" – обурюється росіянка.

Про те, що Путінцев буде обміняний 6 травня, його родичів попередили напередодні обміну. Однак побачити його їм так і не вдалося: окупанта не відпустили додому навіть на день.

"Їх привезли в Підмосков'я, у Мосрентген (селище в Новомосковському окрузі), там провели кілька допитів [співробітники ФСБ]. І відразу після Кирила кинули назад в Україну – у частину №95396. Йому там прямо сказали: "Ніякої відпустки ти не отримаєш". А про те, щоб комісувати, і мови бути не може! Йому відмовили навіть у направленні на військово-лікарську комісію. І прямо з розірваною спиною і без пальців поставили в стрій", – розповіла Яна Путінцева.

З нервовим зривом, який стався після цього в окупанта, а також після здійсненої ним спроби суїциду (самі окупанти зізнаються, що такий спосіб уникнення відправки "в штурм" у російській армії досить поширений, хоча діє і не завжди), його відправили в психіатричну лікарню в Донецьку.

"Він трясеться весь, я його впізнати не можу – так боїться повторної відправки на штурм. Буквально дзвоню (дзвінки там за розкладом), а він не розуміє, де перебуває і що з ним. Він мене навіть не впізнав! Як такого можна відправляти в бій?! І адже відправлять – ніхто його там довго тримати не збирається", – впевнена росіянка.

У "Окно" додали, що мобілізовані з військової частини, до якої потрапив Путінцев, раніше скаржилися на примус підписувати військові контракти після закінчення року після мобілізації, а їхні родичі записували відеозвернення, у яких розповідали про порушення з боку командування і про мобілізацію літніх і багатодітних.

Дружина іншого російського військовополоненого, Олексія з частини 34670, розповіла, що її чоловік уже "на підході" на обмін, але вперше за рік очікування обміну вона цього не хоче.

"Він із 752-го гвардійського мотострілецького полку. Я так довго його шукала – майже половину річного терміну, що він там [у полоні]. І зараз я бачу, як обміняних розвертають і везуть назад в Україну, знову в штурм – я вже просто не хочу цього обміну. Виходить, після обміну з полону – знову в раби [потрапить]. Ми, дружини, матері полонених, пишемо звернення до омбудсмена, до президента, щоб після звільнення з полону їх везли додому, а не назад на забій. Поки що тільки відписки у відповідь. У мене дедалі більше й більше відчуття, що поки він там [у полоні] – він у безпеці. Його не катують там, за його словами, він залишиться живим", – розповіла жінка на ім'я Марина.

Ще одна росіянка, яка чекає на повернення з полону свого 20-річного сина Даніела, воліє краще побачити його у в'язниці за відмову воювати, ніж знову у лавах російської армії.

"Мені дали з ним поговорити один раз (у полоні з квітня 2025 року). Син сказав: "Якщо мені дадуть термін, я краще відсиджу 3-7 років, але назад не повернуся". Я сказала: "Добре, синку", – сказала журналістам Тетяна.

Так само нібито налаштований і Путінцев. Однак його сестра боїться, що до суду він може не доїхати, опинившись на передовій усупереч відмові воювати.

Правозахисники зазначають, що попри те, що 117 стаття Женевської конвенції забороняє залишати військовополонених на військовій службі після повернення, у Росії влада її не дотримується.

"Де-факто всі контракти з міноборони РФ зараз безстрокові. І в російському законодавстві є лазівка, згідно з якою, оскільки зараз активні воєнні дії, а не перемир'я –, то і полонені залишаються в статусі військовослужбовців. Тобто через війну, що триває, полон – не привід для звільнення з армії. Якщо полонений поранений, то в теорії він може вимагати військово-лікарської комісії. Але на практиці організувати її складно, якщо ти не на "цивілці", – розповів проєкту один із російських правозахисників.