Темпи знищення власної армії вже почали лякати навіть вкрай обдурених росіян, однак ситуація все одно може загостритись, - військовий експерт

"Усе може загостритись. Згідно з даними СІТ (Conflict Intelligence Team), 11 травня Генштаб РФ видав наказ округам: додатково підготувати 60−70 резервних батальйонів з офіцерів та військовослужбовців запасу (до 40 тис. осіб, достатніх для формування до 19 червня 30−40 БТГ). Після місячної підготовки їх буде відправлено на фронт. Але слід вважати, що до кінця 20-х чисел цього місяця очікується їх поява", - пише директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Проте, по-перше, навряд чи вдасться нашкрябати стільки охочих підписати контракт з армією, темпи знищення якої вже почали лякати навіть вкрай обдурених росіян. По-друге, якість цього резерву з погляду як особового складу і техніки буде, грубо кажучи, другого сорту. По-третє, їх підготовка та перекидання на фронт, швидше за все, буде хвильовою. Тобто жодного ударного угруповання з нього не вийде, і він використовуватиметься для залатуванння дірок на сході та півдні, аби відшкодувати отримані втрати.

Щоб уникнути посилення угруповання росіян навіть другосортним резервом (а з ним і підтягуватимуться артилерія, РСЗВ з повним боєзапасом снарядів, у чому в Росії обмежень не передбачається) наші збройні сили повинні максимально впливати на шляху підходу таких резервів. Нанесення по них ударів вимагає наявності у нас далекобійної артилерії та систем залпового вогню, які ми очікуємо від партнерів. У невеликій кількості вони приходять, але їх недостатньо, щоб сформувати боєздатні частини та з'єднання. Ми чекаємо, коли ці поставки почнуть йти морським шляхом через Атлантику. І ось це вже може бути серйозно, тоді рахунок піде на сотні таких систем.

Щоб убезпечити постачання цих вогневих засобів, нам потрібні системи ПРО. Ми бачимо, що противник починає дедалі частіше бити по логістичних маршрутах у західній Україні.

Така військова підтримка залежить від зовнішньополітичних чинників. Не слабшає підтримка з боку США, Канади, Великої Британії, Польщі, країн Балтії — це наші друзі, на яких ми можемо покластися.

Від критичних заяв на адресу Ізраїлю про відмову у постачанні озброєнь я б утримався. Адже ця країна з моменту утворення постійно перебуває у стані війни. Вимагати від неї постачання озброєнь не дуже серйозно. Укладати контракти з промисловістю Ізраїлю це можна. Але це буде довго.

Так само, як ми намагаємося змусити Німеччину щось нам поставити. Німеччина зараз займається оснащенням власного Бундесверу, який виявився повністю роззброєним. Олаф Шольц заявив про надання для цього 100 млрд євро. Там теж можливе постачання переважно від промисловості, що пов’язане з великими термінами. Нам хотілося б отримати систему ППО IRIS-T. Для інших країн — Єгипту та Швеції — Німеччина постачала ці системи за кілька років. Нам такий термін явно не підходить. Щоправда, Анналена Бербок назвала термін — кілька місяців. Дуже хотілося б на це сподіватися. Звісно, хотілося б отримати Patriot від США.

Від наших партнерів хотілося б отримувати більше дронів. Вони нам потрібні у величезних кількостях — і розвідувальних, і ударних. Це підвищення точності наведення та вогневого впливу, збереження живої сили, підвищення навантаження на ППО московитського ворога, а отже, полегшення дій нашої авіації.

Хороша допомога надійшла лінією берегової оборони. Нам надали протикорабельні ракети Нarpoon та Brimstone. Це гарантія від висадки десанту на наше узбережжя. Чорноморський флот уже відійшов на 300 кілометрів від нашого берега.

Щодо дій самої РФ та її союзників. Продовжуються рухи в Білорусі. Поки що немає політичної волі на введення в дію білоруської армії. Лукашенко продовжує петляти між краплями. Головна його мета — забезпечити безпеку власного режиму та власного життя. І для цього він використовує будь-які засоби.

У Придністров'ї можливий несподіваний варіант. Вони можуть скористатися варіантом проходу в наш тил територією Молдови. Увійти з боку Паланки та завдати удару звідти.

Щодо становища у самій РФ. Я ставився б до розмов про те, що Путін згодом сконає, скептично. Це, так би мовити, вилами по воді писано. А ось те, що його можуть усунути силою, навряд чи можливо найближчим часом і без посилення санкцій. Тому що для цього потрібен серйозний протестний потенціал усередині РФ. Але за наявності зомбоящика цей потенціал може бути каналізований проти України, а не проти Путіна, що зараз і робиться. Єдина можливість, коли це стане реальною небезпекою для нього самого — якщо в Росії з’явиться певна організаційна структура, яка може очолити цей заколот.

Поки що таких я не вбачаю. Єдина оргструктура, яка сьогодні існує в РФ і тримає руку на пульсі цих процесів, — це ФСБ. Я не виключаю, що цей організаційний імпульс протидії Путіну може піти звідти. Адже економічний підрозділ ФСБ — це самі магнати, люди, які збагачуються за рахунок економіки Росії, за рахунок ОПК. І навряд чи їм подобається така політика, коли вони та їхній бізнес опиняються під санкціями. Ось звідти це невдоволення може бути каналізоване вже безпосередньо проти Путіна. ФСБ — це організація, яка має своїх представників практично у всіх структурах російського суспільства та держави — і серед силовиків, і серед лібералів, серед інших політичних партій, і серед олігархів. Ось це найбільш реальний варіант для того, щоб Путіна зрушити «з мест», як казав черкес Ібрагім-Огли, один з героїв твору російського письменника В’ячеслава Шишкова Угрюм-Ріка".