"Той факт, що Росія вибила собі трохи поступок з боку США, просто поганявши війська, - це тільки півбіди", - аналітик

"Путін, погрожуючи ескалацією на українському кордоні, хоче "легітимізувати" наявний стан справ. В той самий спосіб він хоче вибити із Заходу безпекові гарантії. А протидія з боку Вашингтону видається запізнілою і недостатньою", - пише оглядач Тарас Паньо у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Про вчорашню півторагодинну розмову президентів США та України, здавалось би, нецікаво і говорити. У ній не трапилося жодних сюрпризів. Байден підтвердив "непохитну відданість США суверенітету та територіальній цілісності України", назвав дії Росії агресивними та погрожував їй економічними заходами у разі військового вторгнення на українську територію.

І, як зазначено в прес-релізі Білого дому, "ясно дав зрозуміти", що США та їхні союзники вважають, що обговорювати ситуацію в Україні не можна без участі української влади.

Досить подібно до того суть розмови передала і українська сторона. Особливо наголосивши на тому, що "Байден дуже чітко сказав – рішення про вступ до НАТО – це тільки рішення українського народу. І він це питання навіть не був готовий обговорювати. Це залежить від України і членів НАТО".

Також сторони "торкнулися перебігу внутрішніх реформ в Україні". Напевно, Байден прочитав Зеленському невелику проповідь, присвячену Дню протидії корупції, у який відбувалася розмова.

Формально — всі дотримали своїх зобов'язань. І навіть похмурі передбачення аналітиків та американських екс-дипломатів про те, що Вашингтон спробує "нагнути" Київ на якісь поступки стосовно Донбасу наче не справдилися. Мир і благодать. Крізь які, втім, спливають два вкрай прикрі моменти.

Перший із яких полягає в тому, що Росія зіграла на підвищення напруженості — і це спрацювало. Оскільки в результаті виходить так, що після розмови Байдена із Путіним вся наявна ситуація — зі стріляниною на Донбасі, анексією Криму, зі скорим і, схоже, неминучим початком експлуатації "Північного потоку — 2" — вже видається "нормою". Головне — щоб не було "великої війни". Якої щасливо уникли два мудрих керівники однією-єдиною бесідою.

І, розуміючи успішність тактики ескалації, російський президент однозначно користуватиметься нею і надалі. От і вчора ми вже почули від нього про "геноцид на Донбасі". Що цілком виглядає як підвищення градусу удаваної політичної істерики.

Але навіть той факт, що Росія вибила собі трохи поступок з боку США, просто поганявши війська по країні — це тільки півбіди. Справжня біда полягає в тому, що шизоїдні претензії Володимира Путіна на "нерозповсюдженя НАТО до кордонів Росії" — при тому що сама Росія анексує шматки сусідських територій — так нікуди й не поділися. Більше того, спливають чутки про ймовірну зустріч на найвищому рівні за участю Росії, США та чотирьох союзників Вашингтона щодо НАТО. Якими, ймовірно, будуть Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія.

Теоретично, на цій зустрічі будуть обговорюватися "переживання" Росії з приводу розширення альянсу. Ці чутки викликали такий шквал роздратування у Східній Європі, що Байден учора був змушений заспокоювати не тільки Зеленського, але й членів "бухарестської дев'ятки" (куди входять Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Румунія, Чехія та Естонія). Де, схоже, запідозрили, що в нападі бажання "конструктивно все вирішити": якщо не США, то країни "старої Європи" зроблять все можливе, щоби домовитись з Росією коштом "молодих" членів НАТО.

Простіше кажучи, за десятиліття після розпаду СРСР в Європі так і не було сформовано чіткої безпекової моделі, чим і скористався Путін. І зараз, замість виробляти таку модель з врахуванням всіх країн континенту, адміністрація Байдена може зробити спробу щось "порішати" з Росією за спиною більшості зацікавлених сторін. Для імітації "легітимності" скориставшись послугами західноєвропейських партнерів.

Але подібний фокус, звичайно, спрацює вкрай погано. Оскільки ані Україна, ані Польща з країнами Балтії від того нікуди не дінуться. І в разі продовження чинної російської політики війна в Європі все-таки буде — незалежно від того, про що домовляться Вашингтон та Москва.

З іншого боку, питання миру в Європі можна і потрібно обговорювати з Путіним. НАТО цілком може давати обіцянки, наприклад, не розміщати системи протиракетної оборони, чи скорочувати кількість тактичних ядерних боєприпасів на континенті. В обмін на аналогічні поступки з боку Росії. Такий мирний процес можна було б тільки вітати. Звичайно, після виведення російських військ з Донбасу та повернення Криму. Натомість переговори, які йдуть за логікою "дайте нам безпекові гарантії, бо ми вбиватимемо своїх сусідів" — а саме такі переговори намагається зараз ініціювати путінська Росія, не мають права на існування".