Трамп заговорив про російський дизель, але цифри викривають справжню гру: Що відбувається на ринку

Заяви Дональда Трампа про можливі поставки російського дизельного пального на американський і світовий ринки можуть бути частиною ширшої боротьби за контроль над енергетичними потоками. Військовий аналітик і колишній радник міністра оборони України Олексій Копитько вважає, що заявлені обсяги не здатні суттєво вплинути на світові ціни, а ситуація навколо експорту дизелю може бути вигіднішою для американських виробників, ніж для Росії, передають Патріоти України.

У своєму блозі для «Еспресо» Копитько проаналізував заяви Трампа, статистику американського експорту та зміни на бразильському ринку пального.

Чому заявлені обсяги російського дизелю не змінять світовий ринок

За словами аналітика, Трамп повідомив про домовленість, за якою Росія нібито має негайно поставити 300 тисяч тонн дизелю до США та на світовий ринок, у листопаді — ще 500 тисяч тонн. У перспективі обсяг може зрости до 3 млн тонн залежно від стану російських нафтопереробних заводів.

Однак Копитько звертає увагу на масштаб світового споживання: за наведеними ним оцінками, воно становить близько 4 млн тонн дизельного та аналогічного пального на добу.

На цьому тлі поставки обсягом 300–500 тисяч тонн на місяць становитимуть лише незначну частку світового попиту. Тому, на думку аналітика, такі обсяги навряд чи зможуть помітно вплинути на глобальні ціни.

Він також припускає, що перед можливими переговорами Росія може вимагати припинення ударів по своїх НПЗ та гарантій безпечного експорту через порт Новоросійськ.

Як американські виробники нарощували експорт дизелю

Копитько наводить дані, за якими середньомісячний експорт дизельного пального зі США зріс із приблизно 5,1 млн тонн у 2025 році до 5,9 млн тонн у січні–липні 2026 року. У липні показник сягнув 7,4 млн тонн.

Одним із важливих напрямків збуту стала Бразилія, де американські постачальники конкурували з російськими компаніями.

На початку 2026 року Росія активно збільшувала поставки дизелю до Бразилії. За даними, наведеними аналітиком, у січні співвідношення російського пального до американського на цьому ринку становило приблизно 4,5 до 1, а у квітні — вже 9 до 1.

На цьому тлі американський експорт до Бразилії за перші чотири місяці 2026 року скоротився до 460 тисяч тонн проти 1,065 млн тонн за аналогічний період 2025 року.

Однак із травня ситуація почала змінюватися. За інформацією Копитька:

• у травні поставки зі США до Бразилії зросли з 244 тисяч до 448 тисяч тонн у річному вимірі;
• у липні вони збільшилися з 381 тисячі до 906 тисяч тонн;
• загалом у травні–липні 2026 року США експортували до Бразилії 1,939 млн тонн дизелю проти 1,155 млн тонн за аналогічний період попереднього року.

Таким чином, за наведеними ним даними, американські поставки за ці три місяці зросли приблизно на 68%.

До чого тут українські удари по російських НПЗ

Аналітик пов’язує зміни на ринку з українською кампанією ударів по російських нафтопереробних заводах і портовій інфраструктурі, яка активізувалася навесні 2026 року.

За його версією, удари по російській паливній інфраструктурі та запроваджені Москвою 8 липня обмеження на експорт дизелю могли послабити позиції російських постачальників на міжнародних ринках і створити додаткові можливості для американських компаній.

Копитько вважає, що це відповідає прагненню США зміцнювати свої позиції в Західній півкулі. Водночас він зауважує, що точного порівняння обсягів, яке дозволило б беззаперечно встановити прямий зв’язок між українськими ударами та змінами експорту до Бразилії, немає.

На думку аналітика, публічні заяви Трампа про російський дизель не обов’язково відображають усі економічні інтереси, які стоять за енергетичною політикою США.

Росія сама закуповує дизель за кордоном

Окрему увагу Копитько приділяє російському імпорту нафтопродуктів. За наведеними ним даними видання The Guardian, у липні–серпні 2026 року Росія закупила в Південній Кореї 176 тисяч тонн нафтопродуктів, переважно дизелю. Ще близько 270 тисяч тонн за цей період вона придбала в Білорусі.

Аналітик пояснює такі закупівлі проблемами з логістикою та забезпеченням внутрішнього ринку, попри наявність власного виробництва пального.

Для порівняння він наводить офіційні дані про російський морський експорт дизелю у 2025 році: у середньому близько 3,24 млн тонн щомісяця. На цьому тлі оголошені обсяги потенційних поставок у 300–500 тисяч тонн видаються йому незначними.

Які наслідки це може мати для України

Копитько підтримує позицію президента України Володимира Зеленського щодо того, що українську делегацію могли використати як прикриття для домовленостей із Володимиром Путіним.

На думку аналітика, подальший розвиток ситуації залежатиме від того, як США розпоряджатимуться своїми можливостями впливати на міжнародні потоки пального та чи матиме Росія змогу відновити позиції на ключових ринках.

Він припускає, що американські виробники можуть бути не зацікавлені у поверненні російського дизелю на ринки Бразилії та Європи, оскільки це посилило б конкуренцію з боку РФ.

Водночас наведені в матеріалі висновки є оцінками Олексія Копитька. Самі по собі дані про зміни експорту не доводять, що дії США, Росії та України були частинами узгодженої стратегії.