У полоні совкових стандартів: Законодавство України не дає можливості отримати громадянство ветеранам російсько-української війни

Воював за Україну? Втік з лап КГБ Білорусі? Україна наразі не стала хабом політичних біженців. Щоб отримати хоч якийсь легальний статус ці люди змушені звертатися не до політичних, як у Вільнюсі чи Варшаві, а до бюрократичних органів в Києві.

Станом на 2020-й рік, в Україні проживає 2218 визнаних біженців та осіб із додатковим захистом. А також близько 2300 шукачів притулку. Країни походження дуже різноманітні та включають в себе 60 держав.

Український паспорт не надто цікавий азійським та африканським транзитерам. Але що робити з тими, хто воював за Україну і для кого це спосіб отримати захист?

“Україна має легалізувати осіб-іноземців, які несуть взагалі користь для України. Будь-яку користь, не обов’язково це користь на захист української держави, не обов’язково бійці та волонтери. Це можуть бути люди високооплачуваних професій, які залучають фактично інвестиції в Україну”, – зазначив директор БФ “Людина і право” Борис Захаров.

Українське законодавство залишилося у полоні радянських стандартів. Відірватися від совка у своїй міграційній політиці спонукала війна проти Росії. За попередньої влади, Верховна Рада прийняла Закон України про правовий статус іноземців, що захищають територіальну цілісність і суверенітет України. Він заборонив примусове повернення добровольців до країн-походження – Росії чи інших країн, що не визнають територіальну цілісність України.

З початку 2017 року легіонерів, які бажали отримати українське громадянство, налічувалося близько 400 осіб. У Державній міграційній службі зазначали, що у період від квітня 2014 до початку 2017 року громадянство отримали лише 4 іноземні добровольці: 2 білорусів і 2 росіян. При цьому у службі заявили, що статистичний облік бажаючих отримати громадянство України серед легіонерів не ведеться.

Жорстока бюрократична доля спіткала добровольця з Білорусі зі псевдонімом “Зубр”. Чоловік в Україні ще з Євромайдану. Встиг повоювати в “Азові”, “Правому секторі”, а згодом три роки офіційно прослужив у Збройних Силах України. “Зубр” мав намір отримати українське громадянство за участь у війні на Донбасі, оскільки режим Лукашенка заочно позбавив його білоруського паспорта, про що сповістив Інтерпол. Тепер, безперешкодно перетнувши кордон із сусідньою Польщею, чоловік не може повернутися в Україну.

“Процедура – це спрацювання Інтерполу. Через пів години мені дають документи про відмову в’їзду до України. Я такий думаю – ну, молодці, нормально так. Маю УБД, військовий квиток, офіційний шлюб з дружиною в Україні. А вони заявляють “відмовлено у в’їзді”. Хоча я отримав Інтерпол і проблему з паспортом конкретно через захист територіальної цілісності України”, – скаржиться “Зубр”.

Абсурд! Але, згідно українського законодавства, навіть якщо іноземець 5-7 років проживає в Україні, воював за її територіальну цілісність, має дружину чи чоловіка з українським паспортом – він все-одно повинен надати довідку з країни-походження про несудимість. А також поїхати туди, прямо в КГБ, щоб офіційно відмовитися від громадянства. Хоч і потрібно прибрати лише декілька норм застарілого законодавства – центральній владі немає до того діла.