"У путінському світогляді саме російськомовні регіони мають отримати "очищуюче насильство" від їхнього "зараження" нацизмом, тобто українським націоналізмом", - Тарас Кузьо

"Знищення Росією російськомовних міст і регіонів під час незаконного вторгнення в Україну викликало у багатьох подив. Порт Маріуполя, який контролював донецький олігарх Рінат Ахметов та "Опозиційний блок", один із двох правонаступників проросійської Партії регіонів, було знищено", - пише професор Києво-Могилянської академії Тарас Кузьо у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

"Росії не потрібно зачищати Західну Україну, оскільки цей регіон ніколи не розглядався російськими націоналістами як частина "русского мира". Російські ЗМІ та дезінформація не раз закликають Польщу, Румунію і Словаччину повернути території на заході України, які вони втратили на користь СРСР в 1945 році.

Путінська програма геноциду ґрунтується на припущенні, що Україна в межах, що існували до 24 лютого, більше не існує, заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова. Путін виправдовує захоплення земель в Україні тим, що пішов стопами Петра І, який перетворив Московію на Російську імперію. Не має значення, що українці не вважали, що їх треба "звільняти". Лише нікчемні 2% українців вважають, що Росія вторглася, щоб захистити російськомовних.

Перший етап у путінському плані геноциду – знищити Донбас та південний схід України. Путін спирається на фашистську ідеологічну ідею очищення минулого і відродження того, що не раз називав "стародавніми російськими землями", а тепер називає "звільненими територіями".

У путінському антиутопічному світогляді саме російськомовні регіони мають отримати, за словами історика Тімоті Снайдера, "очищуюче насильство" від їхнього "зараження" нацизмом, тобто українським націоналізмом. Снайдер поміщає сучасні російські події в контекст 1930-х, в якому "мандрівнику в часі" не важко ідентифікувати режим Путіна як фашистський.

89% українців вважають військові дії Росії геноцидом, і майже половина українців описують режим Путіна як фашистський та нацистський. Снайдер зазначає, що "символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та братські могили навколо українських міст роблять усе це дуже очевидним".

Другий етап – депопуляція Донбасу та південного сходу України. Як країна, керована колишніми радянськими спецслужбами, Росія має величезний досвід щодо етнічних чисток кримських татар і чеченців, вигнання населення з Західної України та трьох балтійських держав.

1,185 млн жителів російськомовних міст на південному сході України були затримані російськими силовиками, посаджені в автобуси й потяги та відправлені на окупований Росією Донбас чи в РФ. Їм дають мало води та їжі. Медична допомога пораненим відсутня. Туалетів у транспорті немає.

Після того, як російські солдати доставили їх до фільтраційного табору, справу бере на себе ФСБ. Депортованих, навіть старих, жорстоко обшукують і перевіряють на наявність українських татуювань, мозолів та синців, отриманих від стрілянини зі зброї. Вони конфіскують українські документи. Вміст мобільних телефонів, які їм наказано розблокувати, завантажується на комп'ютери, а фотографії скануються.

З'явилося мало інформації про долю 206 тис. дітей, відправлених до цих фільтраційних таборів. Очевидно, тому, що вони надто малі, щоб передавати інформацію чи втекти від своїх викрадачів. 2161 із цих дітей є сиротами, чиї батьки належать до числа приблизно 50 тис. осіб, убитих внаслідок геноцидної руйнації Маріуполя. Русифікація дітей є пріоритетом для очищення їх від впливу "українського нацизму".

Потім з депортованими поводяться, як зі злочинцями, – знімають відбитки пальців і фотографують. Якщо їм вдалося пережити процес фільтрації, зазвичай це жінки з дітьми, їх відправляють до віддалених регіонів РФ і змушують займатися фізичною працею – як у сталінські часи 1930-х і 1940-х.

Третій етап – денацифікація, яка "стала означати не що інше, як знищення". Як видно з Херсонської області, відключення окупованого регіону від українського інтернету та ЗМІ, а також русифікація систем освіти та мас-медіа є першочерговими завданнями російської окупаційної влади.

Якщо на мобільних телефонах виявляються проукраїнські відеоролики чи повідомлення у соцмережах, або якщо вони дали відповіді, визнані "підозрілими", власників таких телефонів розводять по різних кімнатах і їх ніхто більше не бачить. Це часто може означати, що чоловіків розлучають із їхніми сім'ями.

Жертв катують та вбивають. Перед вторгненням розвідка США попереджала, що Кремль створив списки журналістів, політиків, інтелектуалів та активістів громадянського суспільства, яких не можна "перевиховати" і які мають бути вбиті. Західні експерти з геноциду називають політику вторгнення Путіна воєнним злочином. Це сплановане і здійснене Кремлем вбивство у стилі знищення еліти України у сталінському стилі 1930-х та польської еліти у Катинському лісі.

Перетворення російських силовиків на добровільних катів українців відбувається за сталінським шаблоном. Перед сталінським вбивством поляків та українців у 1930-х та вбивством українців сьогодні їх необхідно було спочатку дегуманізувати. За словами Центру ЄС по боротьбі з дезінформацією, російські ЗМІ давно закликають "до викорінення українців у спосіб, який можна назвати лише геноцидом".

З середини 2000-х і особливо останніми місяцями російські ЗМІ заперечували існування української держави, стверджуючи, що вона - продукт антиросійських інтриг, висміювали і принижували українців, заперечували існування української мови, використовуючи дискурс, що нагадує найгірші ексцеси європейського колоніалізму кінця XIX століття.

Розгортання назад – це повторення того, що сталося в Україні після того, як схід та південь країни знелюдніли внаслідок Голодомору та Великого терору 1930-х. Зруйновані міста, такі як Маріуполь, будуть знову заселені місцевими жителями, що заново обрусіли, пережили фільтрацію та виселення в Росію, а також російськими громадянами, переселеними на "звільнені території". Мільйони етнічних росіян та інших національностей були переселені на південний-схід України після Другої світової, коли Донбас став зменшеною копією СРСР із десятками різних національностей. У цьому радянському плавильному казані з українофобських обивателів зросли Партія регіонів, місцеве організована злочинність та олігархи.

Ціль – повернути Донбасу і південному сходу України міфічну російську ідентичність, яка нібито існувала до того, як була "заражена" трьома десятиліттями "нацизму". Тобто націєбудування в українській незалежній державі.

Західні політики не повинні мати жодних сумнівів, що путінський шаблон його чотиривимірного плану знищення – це сталінська політика геноциду проти українців, поляків, балтів та інших неросійських національностей СРСР".