"У Росії є причини боятися союзу з Китаєм, в який її тягне Путін", - Bloomberg

В класичній комедії 1980-х років «Мисливці на привидів» герої мали одне серйозне правило при використанні своєї потужної зброї, яка стріляла довгими вбивчими струменями електронів: «Не схрещувати струмені». В часи, коли Росія і Китай намагаються зблизитися, США і їхнім союзникам варто прислухатися до цієї поради з кіно. Кожен з цих суперників небезпечний. Але якщо вони об’єднаються, то стануть глобальною загрозою. Про це на сторінках Bloomberg пише колишній командувач об’єднаних сил НАТО Джеймс Ставрідіс, передають Патріоти України.

Він вважає, що на зростання такого ризику вказує дедалі більша зухвалість російських ВМС, які вступають в конфронтацію з кораблями США по всьому світу. Нещодавно відбувся небезпечний випадок, під час якого американський крейсер Chancellorsville і російський ескадрений міноносець дуже небезпечно зблизилися. Відстань між ними не перевищувала і 30 метрів. Інцидент стався в західній частині Тихого океану, в якій Китай поводиться так, ніби це його власність.

В часи Холодної війни Пекін і Москва тримали дистанцію один від одного. Але впродовж останніх років під керівництвом Си Цзиньпіна і Володимира Путіна вони стають все ближчими. Це зближення може призвести до того, що на Євразійському континенті з’явиться новий панівний блок. І це може стати найбільш важливим геополітичним трендом у 21 століття.

Минулої осені пройшли військові навчання «Восток 2018», які були найбільшими з часів Холодної війни. Вони відбулися на сибірському кордоні між Росією і Китаєм. До сотень тисяч російських військ приєдналися китайські солдати. На фото з маневрів російські й китайські офіцери обнімаються. Спільні російсько-китайські військово-морські навчання проводяться все частіше. І це відбувається не лише в Тихому океані, а й в Балтійському морі й Арктиці. Минулого тижня Си Цзиньпін і Путін провели кілька днів разом у Росії, називаючи себе «найкращими друзями». Економічні й дипломатичні зв’язки віддзеркалюють військовий союз.

Це злиття має певну логіку. Китай на шляху до статусу глобальної сили й має велике населення. Однак, йому не вистачає важливих природних ресурсів. Росія – економіка, яка занепадає з дедалі меншим населенням. Але вона має великі запаси лісу, води, мінералів, золота, нафти й природного газу. Країни мають довгий спільний кордон. І вони обидві відверто авторитарні держави, важелі влади у яких тримає фактично один лідер і його партія. Перш за все, вони розділяють ворожість до Заходу в цілому з його спробами поширювати демократію і захист прав людини. І Пекін, і Москва зневажають Вашингтон. Цього вистачить для підвищення рівня співпраці, якщо не формування військового альянсу.

Росії, однак, варто бути обережною зі своїми бажаннями. Китайське керівництво дивиться не безкраї, незаселені й багаті на ресурси простори Сибіру, як пес на шматок м’яса. Путін може зробити стратегічну помилку і переборщити з прихильністю до Китаю, якщо він добивається створення офіційного альянсу. З часом домінуючим партнером точно стане Пекін, а не Москва. Але на якийсь час тісні зв’язки з Китаєм відкриють перед Росією нові ринки, дадуть політичну підтримку і, перш за все, контрбаланс проти США.

Європу роздирають різні сили, такі як Brexit, популісти в Італії, які конфліктують з Євросоюзом, і дедалі авторитарніші режими в Польщі й Угорщині. Через це здатність континенту згуртовано співпрацювати зі США скорочується. Така слабкість підвищує цінність китайсько-російського партнерства в очах Пекіна і Москви. А вигода від китайського проекту «Один пояс, один шлях» лише підвищиться, якщо він буде включати участь Росії.