"Військова доктрина" Апаршина, або Що Зеленський планує робити з армією", - блогер

"Але перед тим, як розібрати саму "доктрину", варто сказати кілька слів про самого Апаршина. Спочатку Зеленський намагався закрити військовий напрямок полковником Сил спеціальних операцій Сергієм Кривоносом, який також балотувався у президенти. Однак бойовий офіцер зробив вибір на користь чинного президента Петра Порошенка. Кандидатура Апаршина з'явилась трохи згодом – після зустрічі Зеленського з Анатолієм Гриценком між першим і другим турами. Гриценко не приховував, що у разі своєї перемоги, зробив би Апаршина міністром оборони, але так як ця перемога не відбулась, то взявся проштовхувати свого протеже Зеленському.

Про Івана Апаршина відомо, що він є полковником запасу і займав різні посади в українських урядах за часів президентства Ющенка і Януковича. А ось чим він займався протягом останніх п'яти років – невідомо. Але точно не українською армією.

Що ж стосується "військової доктрини" Зеленського, яку, швидше за все, саме Апаршин і писав, то вона має досить суперечливий характер. Давайте розберемо її по пунктам (курсивом виділені цитати з "доктрини" Зеленського).

Ми забезпечимо об’єднане керівництво силами оборони відповідно до принципів і стандартів, прийнятих державами – членами НАТО.

Власне, це і так має місце, починаючи з квітня 2018-го року, коли Антитерористична операція поступилась місцем Операції Об'єднаних сил.

У найкоротші строки вирішимо проблему переведення системи органів військового управління на J-, G-, S- структури.

Посаду начальника Генерального штабу буде відокремлено від посади Головнокомандувача Збройних сил.

Плануванням оборони та стратегічним застосуванням Збройних сил займатиметься Генеральний штаб, формуванням та підготовкою військ і сил – командування видів Збройних Сил та окремих родів військ, застосуванням військ та сил – об’єднаний оперативний штаб.

6 червня 2016-го року президент України Петро Порошенко ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016-го року "Про Стратегічний оборонний бюлетень України", в якому прописані основні напрями реалізації воєнної політики України та розвитку сил оборони до кінця 2020-го року. Серед іншого, там зафіксовані й ті пункти, які пропонують військові радники Зеленського.

Протистояти противнику, який переважає нас чисельно та матеріально, буде професійна, добровільна та мотивована армія, взаємосумісна з арміями країн членів НАТО.

Власне, противнику вже протистоїть і професійна (контрактна), і добровільна (контракт підписують лише добровільно), і мотивована (мінімальна зарплата контрактника у 2019-му році становить понад 10 167 грн), і взаємосумісна з НАТО (вже понад 60% структур Генерального штабу Збройних сил України приведено до структури штабів НАТО) армія.

Армія буде посилена резервом постійної готовності та системою територіальної оборони.

Не хочеться повторюватись, але й цей процес вже триває. Починаючи з 2018-го року територіальна оборона переводиться на бригадну структуру. Тобто, загони оборони, які є у кожному районі (місті), мають бути переформовані у батальйони та зведені у бригади, що повинно покращити керованість і боєздатність військових частин територіальної оборони. Станом на вересень 2018-го року було сформовано 25 бригад територіальної оборони.

Ми забезпечимо залучення до керівництва армією бойових офіцерів, які дбають про життя солдата і здатні здобувати перемоги.

Командири та органи управління тактичного та оперативного рівня отримають максимально можливу самостійність у прийнятті рішень щодо відсічі збройної агресії.

І знову ми бачимо декларацію того, що вже й так має місце. Хоча, звісно, рухатись ще є куди.

Жодного метра нашої території ми не віддамо ворогу.

Ще не вистачало, щоб віддали. Власне, тут взагалі нема про що говорити – протягом останніх чотирьох років українська армія не здала жодного метра території, навіть навпаки – встановила свій контроль майже над усією "сірою зоною" і звільнила ряд населених пунктів, над якими було відновлено контроль української влади.

Ми створимо сучасну систему планування та управління оборонними фінансовими та матеріальними ресурсами, виходячи не з мінімально необхідної потреби на оборону, як робиться у нас сьогодні, а з нормативної потреби, як це робиться у провідних арміях світу.

Прагнення цілком похвальні, але де ж грошей стільки набрати? Адже недостатнє (хоч і водночас рекордно велике) фінансування ЗСУ має місце не через небажання влади розвивати армію, а через брак коштів. Простіше кажучи, українська економіка вижимає на армію стільки ресурсів, скільки може на даному етапі свого розвитку.

Ми позбавимо Збройні Сили невластивих функцій. Військове майно, яке не використовується за призначенням, буде передане в управління центральних, або місцевих органів влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном.

Ну, це цілком у стилі Гриценка: розпродати все, що можна, і що не можна. Будучи міністром оборони він так і робив, через що правоохоронні органи досі розслідують його міністрування.

Буде забезпечено відкритість фінансової інформації щодо функціонування сектору безпеки і оборони та доступ громадськості до контролю ефективності використання кожної копійки виділених фінансових ресурсів.

Ми забезпечимо прозорість державного оборонного замовлення та створимо конкурентні умови для приватного бізнесу та державних підприємств.

Відкритість фінансової інформації – це, звісно, добре. Але відверто насторожують пориви відкрити доступ до контролю використання кожної копійки. Невже пан Апаршин і так звані "закриті статті" також має на увазі? Адже якщо це так, то російським спецслужбам навіть розвідку проводити не треба буде – вони з відкритого доступу в інтернеті дізнаються: чого, скільки і якої якості у нас виготовляється, закуповується чи ремонтується.

Ніхто не зароблятиме на армії.

Навіть "Укроборонпром", який регулярно приносить в державну казну живу валюту? А ви впевнені, що це хороша ідея? Адже українські підприємства розвиваються, отримуючи замовлення від підприємств-учасників "Укроборонпрому" на виготовлення комплектуючих, запасних частин для озброєння та військової техніки, проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт щодо створення продукції військового та подвійного призначення.

Ми не на словах, а на ділі забезпечимо реальні стандарти НАТО щодо розподілу фінансового ресурсу: 50 відсотків фінансового ресурсу спрямовуватиметься на утримання Збройних Сил, 30 відсотків – на їх переозброєння, 20 відсотків – на підготовку військ та сил.

Контрактники отримуватимуть грошове забезпечення на рівні країн – членів НАТО, матимуть пріоритетне право вступу до навчальних закладів, безкоштовну освіту, медичне страхування тощо.

Держава гарантуватиме гідне забезпечення солдата і коли він служить, і коли стає ветераном.

Військовослужбовці будуть забезпечені службово-посадовим житлом. Ті, хто має вислугу понад 20 років, забезпечуватимуться квартирами через накопичувальні цільові програми, довгострокове та іпотечне кредитування.

Це все дуже добре і дай Бог, щоб було реалізоване. Але, знову ж таки: де Зеленський з Апаршиним і Гриценком наберуть стільки грошей? Простіше кажучи, дана ініціатива корисна, але майже нереалізабельна.

Армія отримає сучасну високотехнологічну зброю. Пріоритет: засоби розвідки, ППО, зв'язок, РЕБ.

Протягом останніх п'яти років українська армія регулярно отримує сучасну високотехнологічну зброю. У тому числі, вітчизняних розробок і виробництва.

"Укроборонпром" буде позбавлено функцій щодо формування військово-технічної політики. Формуванням та реалізацією військово-промислової політики буде займатися новий центральний орган виконавчої влади.

Дозволимо собі нагадати, що ще 17 січня 2019-го року Верховна Рада України прийняла закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом", який дає право Міністерству оборони закуповувати озброєння без посередників.

Даним законопроектом пропонується надати можливість державним замовникам з державного оборонного замовлення безпосередньо здійснювати закупівлю продукції, робіт та послуг оборонного призначення за імпортом. Мета проста – оптимізувати та пришвидшити процес закупівель за імпортом у разі такої потреби, а також зекономити кошти за рахунок відсутності плати за посередницькі послуги.

Простіше кажучи, Міноборони (центральний військовий орган виконавчої влади) зможе закуповувати імпортну оборонну продукцію напряму, без посередників.

Більшість оборонних закупівель будуть переведені на електронні майданчики без можливості втручання у процес їх роботи. Ціна буде лише одним із критеріїв визначення переможця.

Знову ж таки – цей процес триває як мінімум від 2015-го року і вже має певні успіхи.

Отож, як бачимо, "військова доктрина" Зеленського є нічим іншим, як набором ініціатив, які вже або реалізовані, або на даний момент реалізуються. І все це вкотре наштовхує на думку, що свого готового плану розвитку ЗСУ у майбутнього президента немає і він, невміло намагаючись це приховати, збирається рухатись шляхом Порошенка".