Вихід США з Афганістану може принести нову війну в Україну, - західні ЗМІ

"Америка повернулася!" - проголосив Джо Байден кілька тижнів тому. Але в Афганістані Америка якраз готується піти. Президент США оголосив про виведення залишків військ своєї країни з афганської території. Війна, яка тривала 20 років, закінчиться в символічний день - 11 вересня 2021 року. Світ буде спостерігати й гадати, чи проголошене Білим домом повернення США лишиться лише риторикою, а в реальності продовжиться американський відступ. Про це пише Financial Times, додаючи, що Байден наполягає, що ніякого розриву між словами й діями немає.

Він стверджує, що США досягли антитерористичних цілей в Афганістані й тепер збираються "вести битви наступних 20 років, а не останніх 20 років". Але сприйняття має значення. Небезпека в тому, що вихід з Афганістану за межами Америки можуть розцінити поразкою, як у В'єтнамі. "Талібан" може знову захопити Кабул, так як Північний В'єтнам взяв під контроль Хошимін в 1975-му.

Ворожі держави, зокрема Росія і Китай, відчують ще більшу впевненість й посилять ще більше випробування рішучості Байдена. Очевидні точки загострення - Україна і Тайвань. Впродовж останніх тижнів Кремль стягнув до українського кордону найбільше військ з часів російської окупації Криму в 2014 році. Минулого тижня Китай відправив рекордну кількість військових літаків у повітряний простір Тайваню. Кремль і Пекін супроводжують демонстрацію військових м'язів войовничою риторикою.

Байден і сам використав мову конфронтації щодо Росії й Китаю. Він назвав Володимира Путіна вбивцею. А адміністрація американського президента порівняла китайську поведінку в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі з геноцидом. США також нещодавно запровадили санкції проти російських й китайських чиновників, а також ослабили правила взаємодії своїх чиновників з представниками влади Тайваню.

Стратегічна ситуація в Азії й Європі схожі через одну ключову рису. США висловили сильну підтримку як у випадку Тайваню, так і України. Але жодна з цих країн не користується відвертими американськими гарантіями безпеки. Стосовно Тайваню Вашингтон веде політику "стратегічної двозначності". Ідея полягає в тому, щоб переконати Китай в готовності США вступити в конфлікт і захистити острів, але при цьому відверто такої обіцянки не давати. Схожим чином США ніколи чітко не говорили, що вони зроблять, якщо Росія наважиться на повномасштабне вторгнення в Україну.

Звісно, Тайвань й Україну розділяють тисячі кілометрів. І протистояти їм доводиться різним ворогам. Але насправді вони пов'язані. "Москва і Пекін будуть пильно стежити за тим, як ми відреагуємо в одній з ситуацій, щоб підготувати арену в іншій. Нам потрібна більша стратегічна чіткість в питанні, що ми зробимо, якщо Росія відправить армію проти Україна або Китай проти Тайваню", - сказав колишній посол США в НАТО Іво Даалдер.

Financial Times пише, що в США з'явилися голоси, які закликають відверто заявити про гарантії безпеки для Тайваню. Вони також вимагають, щоб НАТО пришвидшив процес вступу України в альянс. Надія в тому, що ці кроки стримають Москву й Пекін, а отже й скоротять ризик початку війни через прорахунок. Аргумент проти таких політичних змін в тому, що Китай і Росія можуть інтерпретувати це як зміну статус-кво. А отже вони можуть вирішити, що повинні відповісти.

Союзники США в Азії й Європі можуть теж відчути, що відверті гарантії для Тайваню й України надто провокативні. У спільній заяві Байдена і прем'єр-міністра Японії Йосіхіде Суги минулого тижня йдеться про важливість миру в Тайванській протоці. Але потенційна реакція Вашингтона і Токіо на початок конфлікту все ж лишається розмитою.

Вочевидь, адміністрації Байдена буде надзвичайно важко реагувати одночасно на кризи в Україні й на Тайвані. Деякі західні стратеги побоюються, що Москва і Пекін координують свої дії, щоб максимізувати тиск на Байдена. Вони вказують на те, що китайсько-російські зустрічі на високому рівні почастішали. Пекін і Москва зробили заяви після нещодавньої зустрічі їхніх міністрів закордонних справ, які сигналізують про поглиблення їхнього стратегічного партнерства й більш відверте відторгнення світового порядку на чолі із Заходом.

Внутрішня ситуація в Росії й Китаї теж може підвищувати загрозу початку конфлікту. Путін нещодавно кинув до в'язниці найбільш популярного й небезпечного опозиціонера Олексія Навального. Навальний оголосив голодування на знак протесту і скоро може померти, що спровокує нові протести. Кремль знає, що війна проти України в 2014 році посилила популярність Путіна. Ще одна невелика війна може здаватися спокусливим вибором.

Тим часом, Компартія Китаю готується святкувати 100 років з дня свого заснування. На тлі цього Си Цзиньпін може захотіти відзначити цю дату перемогою над Тайванем. Американські чиновники переконані: китайський лідер і його радники повірили, що США у глибокому і смертельному занепаді. І тому китайська влада може вирішити, що США не будують воювати за Тайвань і промовчать.

Але навіть найбільш впевнені й націоналістичні чиновники в Пекіні й Москві все одно будуть усвідомлювати ризики перед конфронтацією через Тайвань і Україну. Швидше за все, Росія і Китай продовжать використовувати "гібридні" тактики за крок від повномасштабної війни. Як дізналися США в Афганістані, значно легше розв'язати війну, ніж взяти під контроль її наслідки.