З архіву ПУ. Агенти РФ у "Слузі народу" намагались поховати оборонну ракетну програму України, - ТСН

Ракетна галузь - предмет гордості українського воєнпрому, один з небагатьох, до речі. І саме тому ворог робить все можливе, аби не дати нашій головній "зброї стримування" навіть злетіти. І справа не лише в постійних спробах викрасти секрети української оборонки або підкупити учасників проекту. Наші високотехнологічні ракети атакували навіть з тилу, повідомляють Патріоти України 8 квітня 2020 роек.

Це те, чим могла би пишатися будь-яка НАТОвська країна. "Нептун" - надсекретний український проект. Крилата протикорабельна ракета, яка може зупинити російський флот на Чорному або Азовському морі. Летить зі швидкістю винищувача на гранично малій висоті. Кілька метрів над морськими хвилями. Радари противника її не побачать. Детальна інформація про випробування суворо обмежена. Ми знаємо тільки, що в травні два “Нептуни” влучили точно в ціль за вісімдесят п'ять та сто десять кілометрів від берега.

Але, схоже, російські спецслужби вже знають про “Нептун” більше, ніж ми думаємо. На початку травня агент росіян купив в українських військових, які були присутні на випробуваннях “Нептуна”, частину документації по ракеті. ФСБ цікавить справжня інженерна перлина проєкту - головка самонаведення крилатої ракети.

Офіцери переконали агента, що готові продати більше документів – аби дали більше грошей. Спрацювало. Операцію української контррозвідки зняли на приховані камери. Щойно агент отримав частину документації, контррозвідники взяли його на гарячому.

Охоронець у СІЗО веде затриманого. Його звати Олександр Рущак. Він звик до в'язниці. Пів життя за ґратами - більше двадцяти років - із короткими перервами на волі. На шпигуна не схожий. Стверджує, був лише кур'єром. З ФСБ контактував тільки телефоном: відправляв їм фото документів. Гроші знаходив у підготовлених схованках. "Мені подзвонила людина, яка представилася Валерієм із ФСБ. Я повинен був передати матеріали на ту сторону, ось тому Валерію", - згадує Рущак.

Це - залишки радянських міжконтинентальних балістичних ракет СС-24, які зберігаються на Павлоградському хімічному заводі. Майже чотири десятки велетенських циліндрів – у кожному по п'ятдесят тонн паливної суміші. Соцмережі періодично лякають павлоградців цими ракетами – мовляв, через них екологія міста під постійною загрозою.

Насправді ж старі СС-24 - це не токсичний непотріб, а стратегічний ресурс. Павлоградський хімзавод – єдине місце в світі, де зі старого ракетного палива створюють нове – для нових українських ракет. І не тільки паливо. Так, вибухає бойова речовина “Нептуна” - теж перероблена зі старих ракет.

“Не знаю, чи могла Росія вплинути, але їм це дуже вигідно. Думаю, вони дуже раділи, оскільки чим ми слабші у військових силах та озброєнні, тим легше з нами розмовляти. Не тільки на Донбасі, не тільки у Мінську, але й у світі”, - додає Шиман.

Інакше кажучи, переконати окупанта припинити вогонь легше добрим словом і високоточною ракетою, аніж просто добрим словом. Такий шлях до миру, як свідчить світовий досвід, набагато коротший.