З архіву ПУ. Московські пропаганд*ни накинулися на Зеленського через "фейк" про українських козаків у Дюнкерку: Історики тлумачать імперським невігласам епізод Тридцятирічної війни

Згідно з легендою, у вересні 1646 року понад дві тисячі козаків під командуванням Богдана Хмельницького та Івана Сірка, а також польські піхотинці брали участь на боці французів під загальним командуванням принца де Конде в облозі Дюнкерка, в результаті чого фортеця вдалося осадити. Ця версія не підтверджена історичними джерелами і спростовували в тому числі українськими дослідниками".

ТАСС повідомляє про це так: "Президент України Володимир Зеленський під час своєї промови до Дня Незалежності країни озвучив непідтверджену версію історії про участь українських козаків у взятті французької фортеці Дюнкерк в XVII столітті. <...> Версія про участь козаків у взятті фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни не має документального обґрунтування і вважається міфом. Польські історики, спираючись на архіви, відзначають, що в облозі Дюнкерка брали участь польські найманці, а не українські козаки".

Газета.ru наводить думку "експерта" Володимира Корнілова, представляючи його як "українського історика і політолога" (насправді він представляє самопроголошену "ДНР"). Корнілов стверджує: "На Україні псевдоісторична байка про "взяття Дюнкерка запорожцями" ходить давно. Мало того, навіть в підручниках вона присутня поряд з іншими баєчками. Нібито в 1645 році запорізькі козаки на своїх човниках-чайках перепливли Балтійське море і на підтримку французів оволоділи фортецею Дюнкерк".

"Комсомольская правда" теж публікує думки експертів. Один з них - кандидат історичних наук Олександр Закатов, який заявляє: "Ніколи такого не бачив і не чув. Подібний знаменний факт, якби він мав місце - не міг не бути відзначений істориками. Ось участь поляків у цій війні - так, вона підтверджувалося. Можливо, вони боролися і при взятті Дюнкерка. Польща в середині 17 століття була потужною європейською державою, її війська брали участь у багатьох компаніях. <...> Якщо такий факт оголошує глава держави, то це таке історичне відкриття. Свого роду сенсація для історії запорізького козацтва. Але хотілося б підтвердження цього серйозними історичними джерелами. А не домислами, емоціями. Хтось бачив свідоцтва, що в складі польського загону з двох з половиною тисяч чоловік біля Дюнкерка воювало і козацьке формування? Особисто я до сих пір жодного подібного факту ні в одному серйозному джерелі не зустрічав ...".

Історичний епізод, згаданий Зеленським, дійсно викликає суперечки істориків. Але дивно, що "експерти" російських ЗМІ нібито не знають, що версію про участь запорізьких козаків у якості найманців у Тридцятилітній війні 1618-1648 років підтримували цілком серйозні історики, в тому числі класик російської історичної науки Микола Костомаров. У своїй праці "Російська історія в життєписах її найголовніших діячів" він писав: "На початку 1646 року польський король уклав з Венецією договір: Тьєполо видав королю 20000 талерів на будівництво козацьких чайок; король запросив до Варшави чотирьох козацьких старшин: Ілляша Караїмовича, Барабаша, Богдана Хмельницького і Нестеренка. Хмельницький незадовго був у Франції, де радився з графом Дебрежі, призначеним посланником в Польщу, щодо доставки козаків у французьке військо. Потім 2400 охочих козаків вирушили до Франції і в 1646 році брали участь у взятті Дюнкерка у іспанців. Король бачився з козацькими старшинами вночі, приголубив їх, обіцяв збільшити число козаков до 20000, крім реєстрових, віддав наказ побудувати чайки і дав їм 6000 талерів, обіцяючи заплатити протягом двох років 60 000".

Пізніше, в 1920-х роках, живший в Парижі український історик Ілько Борщак (Ілля Баршак) присвятив цьому історичному епізоду роботу "Франція й Україна. Козаки Б. Хмельницького під Дюнкірхеном". За його версією, серед командирів козаків при взятті Дюнкерка був полковник Іван Сірко, майбутній кошовий отаман Запорізької Січі.

В останній чверті XX століття польський історик Збігнєв Вуйцик висунув версію, згідно з якою у взятті Дюнкерка брали участь не козаки, а польські найманці - нерегулярна кавалерія, відома як лісовчики. Відомий український історик Володимир Голобуцький у праці "Запорізьке козацтво" (1994) припустив, що Борщак помилився, прийнявши згадуваного у вийшовшій незабаром після взяття Дюнкерка французькій книзі командира найманців Сіро за Івана Сірка. На думку Голобуцького, це Клод де Летуф барон де Сіро, який залишив мемуари, де згадані ці події. Голобуцький прийшов до висновку, що достовірних свідчень участі козаків в цих подіях немає.

Втім, одностайності серед істориків з цього питання не спостерігається. Французький історик українського походження Жан Верунь (Іван Вергун) в роботі 1980 року "Чи брали участь українські козаки в облозі Дюнкерка в 1645-1646 роках?" відстоює версію, викладену Костомаровим. Цієї ж версії дотримуються Олександр Баран та Георгій Гаецький, автори двотомної праці "Козаки в Тридцятилітній війні", що вийшла в 1969 році в Римі і перевиданої в 1980-х роках.

Дійсно, у французьких джерелах XVII століття згадуються саме польські найманці. Але значна частина запорізького козацтва - так звані реєстрові козаки - була тоді на службі у польського короля, так що для французів це були польські найманці. Всього реєстрових козаків в той час було близько 6000, і навряд чи польський король Владислав IV міг скласти з них загін чисельністю 2400 чоловік для участі у війні у Франції: це послабило б захист східних кордонів королівства, яка була їх основним завданням. Але в ті часи йшло скорочення кількості реєстрових козаків - ще за 20 з невеликим років до цього епізоду їх було 40 000, - і найманців неважко було завербувати серед козаків, які залишилися поза реєстром.

Джерела, що залишилися з часів Тридцятилітньої війни, досить уривчасті, і, можливо, історія участі козаків у взятті Дюнкерка назавжди залишиться нез'ясованою. Але те, про що заявив Зеленський, - не "псевдоісторична байка", а небезперечна версія, почерпнута у праці видатного російського історика і підтримувана рядом сучасних вчених.