"В інтерв’ю московській газеті «Коммерсантъ» очільник російського зовнішньополітичного відомства Сергій Лавров порівняв майбутній статус окупованих районів Донбасу – статус, який вони повинні отримати в результаті врегулювання конфлікту – зі статусом Придністров’я", - пише 28 вересня 2019 року оглядач Віталій Портников у своїй статті, передають Патріоти України, та продовжує:

Два підходи у Кремлі та небезпека «тихої капітуляції»

До речі, автором і лобістом цього плану був віце-прем’єр Російської Федерації Дмитро Козак, з яким зараз активно контактує помічник президента Володимира Зеленського Андрій Єрмак. Здається, в російському керівництві зараз конкурують два підходи.

Перший, який відстоює помічник президента Росії Владислав Сурков – це збереження «народних республік» як квазі-держав, як важелі тиску на Україну і інструменти заробітку для російської політичної еліти. І другий, прихильником якого є Дмитро Козак – це інкорпорація «народних республік» до складу України зі збереженням всієї їхньої «державної інфраструктури» і, зрозуміло, російської військової присутності.

Зрозуміло, як інструмент для збагачення російської політичної еліти територію теж буде збережено – тільки заробляти будуть інші угруповання. І зрозуміло, що рано чи пізно однією з вимог до врегулювання стане декларування Україною свого нейтрального статусу і відмова від вступу до НАТО. Не випадково президент Володимир Зеленський постійно говорить про необхідність проведення референдуму щодо євроатлантичної інтеграції України, а представники його команди неодноразово давали зрозуміти, що від євроатлантичної інтеграції можна було б і відмовитися. Це і є підготовка до «тихої капітуляції».

Адміністрації Зеленського слід відмовитися від небезпечних ілюзій

На пріоритетність такого підходу з боку Росії вказують інші тези Лаврова. Зокрема, коли російський міністр, коли коментує проведення місцевих виборів на Донбасі за українським законодавством, вимовляє цілком зрозумілу фразу: «закон законом, але позицію самопроголошених республік має бути враховано».

У Мінських угодах йдеться виключно про те, що з місцевою владою повинен бути узгоджений порядок проведення виборів за українським законодавством. Порядок, а не їхня позиція щодо самих виборах та про те, за яким законодавством їх проводити. І при цьому Мінські угоди не залишають ніякого простору для збереження «народних республік». Взагалі ніякого. Вибори проводяться в районах Донецької та Луганської областей України, а не в «республіках».

Коли Лавров каже «закон законом», він розкриває головну задачу російської влади – збереження «народних республік» і російських військ на українській землі. Переможе лінія Суркова – і «народні республіки» залишаться маріонетковими «державами» під протекторатом Кремля. Переможе лінія Козака – і «народні республіки» залишаться маріонетковими «державами» під протекторатом Кремля, але з формальним поверненням до складу України. Ось і вся різниця.

Для того, щоб перемогли не Сурков з Козаком, а Україна, адміністрації Володимира Зеленського слід відмовитися від небезпечних ілюзій щодо самої можливості досягнення домовленостей з Кремлем на російських умовах. Метою Києва має стати відновлення територіальної цілісності країни і реальна реінтеграція Донбасу, а не перетворення цієї території на вічну ракову пухлину на тілі держави і важіль постійного російського політичного і військового тиску на Україну.