Загнаного в кут щура картає вражене самолюбство: "Путін готовий вводити на Донбас регулярні війська і пробивати коридор до Криму", - Полозов

Таку думку в ефірі телеканалу "Обозреватель"висловив російський правозахисник Микола Полозов, зазначають Патріоти України. Далі наводимо його пряму мову.

Чи буде загострення, чи хоче Кремль якось підняти геополітичні ставки, особливо після інтерв'ю Байдена, чи це просто гра м'язами – складно сказати. Я думаю, що, найімовірніше, уражене самолюбство Путіна змушує його загострювати ситуацію.

Ми розуміємо, що Кремль побоюється безпосередньо вплутуватися у війну. Причому це стосується й інших точок – Сирії, Лівії, де найчастіше використовуються найманці, а російська армія займає неактивну позицію. Якщо не брати до уваги застосування повітряно-космічних сил і бомбардувань, які відбувалися в Сирії.

Після того як у Кремлі зрозуміли, що досягти якихось успіхів у можливих переговорах із США, з президентом Байденом не вийде через принципову та жорстку позицію Байдена, я не відкидаю, що Кремль спробує активувати військові дії на Донбасі, прикриваючись уявним захистом громадян Росії, що перебувають там.

Не секрет, що протягом останніх семи років активними темпами йшла паспортизація громадян України, які проживають на окупованих територіях "ДНР" і "ЛНР", російськими паспортами. Судячи з усього, в Кремлі вважають, що рівень паспортизації досяг необхідної межі для того, щоб можна було безпосередньо ввести на ці території російські війська.

Це може бути й реакція на ті події, які відбуваються безпосередньо в Україні. Йдеться про тиск із боку української влади на представника опозиційної партії Віктора Медведчука, зокрема через закриття телеканалів і нову справу, пов'язану зі співробітниками Віктора Медведчука з його організації "Український вибір".

Ще однією серйозною проблемою для Кремля є водопостачання в Криму. І досить імовірно, що такими активними діями Кремль намагається підштовхнути владу України до відкриття дніпровської води в окупований Крим.

Питання, чи буде це до лінії розмежування, чи вони підуть далі. Досить імовірно, що за такої концентрації військ може бути спроба і прорубування сухопутного коридору до дніпровської води як із боку Криму, так і з боку Ростовської області.

Насправді, ситуація з водою дуже важка. Певний час влада заспокоювала людей, добувала підземну воду, пробурюючи нові свердловини, розкриваючи старі свердловини. Однак, як видно, ці джерела також підходять до свого кінця.

Для мене абсолютно очевидно, що екологічна катастрофа якщо і не настала, то вже на порозі. У Кремлі це теж розуміють, використовують різні інструменти, щоб усе-таки спробувати пустити дніпровську воду. Однак тут усе залежатиме тільки від позиції української влади.

Варто розуміти, наскільки гострою буде реакція міжнародної спільноти, якщо Кремль буде робити якісь активні кроки. Умовно кажучи, якщо кремлівська влада захоче провести військове вторгнення з метою дійти до цього вододілу, силою взяти воду, що їй буде за це. Чи будуть США, Євросоюз вдаватися до активних дій економічного, політичного характеру, а не просто висловлювати глибоке занепокоєння.

Кремль завжди перевіряє, наскільки світ допускає вихід за чергову червону межу. Якщо у них буде можливість пробитися силою, вони будуть пробиватися силою. Це абсолютно очевидно.

Ті українці, які на момент початку окупації, станом на березень 2014 року, проживали або були зареєстровані в Криму, отримали російське громадянство незалежно від їхньої волі, автоматично. Таких людей цей указ президента Путіна стосуватися не буде.

Разом із тим на поточний момент не менше ніж 11 тисяч ділянок в окупованому Криму належать фізичним та юридичним особам, які не мають громадянства РФ, не проживали в Криму на початок окупації. І саме ці земельні ділянки будуть вилучати.

За них, очевидно, передбачено якусь компенсацію, але, на мій погляд, вона буде зовсім не відповідати ринковій вартості того майна, яке збираються відібрати. Йдеться не тільки про земельні ділянки, але й про всі капітальні будівлі, які на них розташовані.

Звичайно, це є незаконним із точки зору українського законодавства. Однак протиставити щось цьому в поточний момент дуже складно. Або особа, якій належить така ділянка, має якось її позбутися, подарувати, продати тощо – при тому, що з точки зору законодавства України це буде абсолютно неправомірна угода.

Або в разі, якщо станеться відбирання цього майна, проходити процедури оскарження в національній юрисдикції України, а потім звертатися до міжнародних інстанцій, наприклад, у той же ЄСПЛ.

Це робота на велику перспективу. У будь-якому разі окупація Криму не буде нескінченною, рано чи пізно Крим реінтегрується назад в Україну, і тим особам, у яких будуть документи, судові рішення, буде набагато простіше відновити свої права, ніж тим, у яких їх немає.

Ми бачили безліч прикладів голодування, голодував і Олег Сенцов, але якихось висновків сама система з цього не робить. Я вважаю, що Кремль набуває певного імунітету, зокрема до зовнішнього впливу, і ті інструменти, які могли спрацювати ще 4-5 років тому, зараз не працюють.

Звернення західних лідерів – Меркель, Макрона – щодо Навального до Путіна жодного ефекту не мають взагалі. Залишається тільки сподіватися, що Навального як політв'язня в цій колонії не заморять і не дадуть йому загинути.

Я думаю, що в цьому випадку є щось особисте. Можливо, це помста за те, що Навальний опублікував відомості про своїх убивць, досить переконливо пов'язав Путіна зі своїм отруєнням. Я не відкидаю, що стоїть завдання завдати йому максимальних мук у тому стані, в тому місці, в якому він перебуває.

Я не думаю, що стоїть завдання вбити Навального, тому що практикуються в основному таємні вбивства. А явні – це тільки тортури й нелюдське поводження. Але ми знаємо, що бувають ексцеси. Український політв'язень радянського часу – Стус – загинув унаслідок такого ексцесу.

Навальний, перебуваючи на волі, був більш ефективним, тому що він активно використовував засоби комунікації. Він виступав не лише як політичний лідер, а й як команда. Удару було завдано, зокрема, й по його команді.

Я не відчуваю серйозного протестного потенціалу. Масові протести, які відбувалися в Росії 9 років тому на тлі виборів до Держдуми, оголошення Путіна, що він піде на новий термін, збирали до 150 тисяч осіб у Москві. За ці 9 років нічого більш масового в Росії не відбувалося. І навіть арешт Навального вивів на вулиці Москви не більше ніж 40 тисяч осіб.

Більшість росіян, навіть ті, хто незадоволений таким станом речей у країні, не готові виходити, не готові протестувати.

Нещодавні події в Білорусі показали, що влада готова придушувати протести набагато масштабніші, ніж це відбувалося в Росії. Влада без проблем здатна перемолоти протест, якщо на вулиці вийдуть десятки тисяч людей".