"Зеленський думає, що він найхитріший, і намагається переграти всіх. Але в подібній грі не буває подвійних стандартів", - Роман Безсмертний

Президент Зеленський опинився у певній пастці, про яку ви свого часу попереджали доволі чітко. Він, зробивши дуже серйозні, можливо, сміливі кроки, опинився у складній ситуації, з нівельованими досягненнями в очах патріотичної спільноти.

Президент Зеленський своїми діями загнав себе в кут, опинившись перед певним Рубіконом. Від того, пройде він його, чи не пройде, залежить його особиста доля і доля команди, так званої однопартійної більшості у Верховній Раді. Давайте, насамперед, проаналізуємо рішення Ради національної безпеки і оборони України. Наскільки воно втілене в життя? Безумовно, з моєї точки зору, це комплекс абсолютно правильно задекларованих рішень. Але чи є ці рішення діями? На сьогоднішній день ні уряд, ні фонд держмайна, ні антимонопольний комітет не вчинив необхідних дій. Не введені тимчасові адміністрації, хіба що ледь по лінії Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, прокуратури ведеться слідство. Але навіть у ході цього слідства не пред’явлені звинувачення основним суб’єктам цього процесу. Це означає, що ситуація буде затягуватися.

Тепер, коли ми говоримо про відповідні організації, установи, підприємства, ми повинні розуміти — там іде виробничий процес, там є документообіг, там є фінанси. Уявляєте, що нині відбувається з цим процесом на цих підприємствах, зокрема зі збереженням документів. Стосовно частини цих об’єктів продовжують звучати анекдотичні речі. Скажімо, теза — це була власність держави, яка з незрозумілих речей стала власністю Медведчука. Вона була і залишається власністю держави! Вона просто була оперативно в управлінні людини, котра без будь-якої законної на те дії чи рішень отримувала надприбуток. Є багато інших речей, за інформаційними повідомленнями яких ховається зовсім інший зміст.

Я сподівався, що ми почуємо у Верховній Раді з доповіддю, наприклад, нехай навіть напівзакритого формату для керівництва фракцій Верховної Ради лейтенанта Баканова, чи ми побачимо у Верховній Раді Венедиктову, керівників ДБР, керівника НАБУ. Що буде проведено супер нараду закритого формату, яка би продовжувала лінію РНБО і після того ми би побачили конкретні справи. Йдеться не про якісь чергові заяви чи відосики. Йдеться про конкретні кримінальні справи по фігурантах.

Згадайте, які перші пояснення звучали з Офісу президента. Вони носили таку конотацію, що ми ж взялися виконувати постанову Верховної Ради. Пам’ятаєте? Воно звучало, як виправдовування. Вже тоді це наштовхнуло мене на думку, що, а хіба рішення РНБО не може чекати така ; доля, як і постанова Верховної Ради? Ну прийнята вона була три роки тому, пролежала вона весь цей час без будь-яких дій, а чи не можна так поступити з рішенням Ради національної безпеки та оборони і чи є такі випадки, коли ці рішення клалися в довгий ящик? Є такі випадки і такий варіант розвитку подій можливий. Можливо він задумувався, як просто тактичний відхід, для того, щоб вирівняти терези, бо є ж ще інша сторона. Разом з тим, тут є нюанси, про які треба обов’язково сказати. Вчинивши цей крок, запущено декілька внутрішніх і зовнішніх процесів, які не можна не помітити.

Те, що стосується внутрішніх речей. Перше — переділ власності, переділ фінансових потоків, переділ на енергоринку. Чому? Бо те, про що ми говоримо — це більше 5 мільйонів тонн нафтопродуктів, а точніше дизельного палива по року. Україна споживає 7,8 — 7,6 мільйона тон в рік. Слід розуміти, що це майже 2 мільярди доларів. Це перший момент, на який потрібно звернути увагу. І другий — джерело. Таких джерел два, точніше воно одне. Якщо ми говоримо про два — то це Білорусь "Мозир" і Росія, яка йде через "Мозир" теж.

Зовнішня частина одночасно стосується і Мінська, і Москви. Так от, дивіться, у внутрішній ситуації ми мали б позитивні і можемо ще мати позитивні наслідки, якби у цьому відношенні працювати і технологічно виконувати дане рішення. Я вже не кажу по зовнішній частині. Бо за дизельку, яку ми купували впродовж років незалежності в Росії і Білорусі, Україна заплатила майже 25 мільярдів доларів. Це означає, що цей фактор економічний він і він грає і сьогодні. Отож, давайте уявимо, що ситуацію довели до логічного завершення всередині і ззовні. Це велика допомога світу у тому, щоб поставити на місце і режим Лукашенка, і російський. Тільки у цьому випадку треба зробити відповідні кроки на європейському ринку. Але, зверніть увагу, уряд мовчить.

Йдеться про закупівлю дизельного пального. Просто, щоб не вийшло, як з ситуацією з антиковідними вакцинами...

Абсолютно правильно і це підтверджує логіка внутрішніх процесів. А тепер дивіться, уряд наш мовчить, жодних діалогів не веде, щоб компенсувати ці об’єми, але ще показовіше, мовчить Мінськ і мовчить Москва. Це означає, що ці потоки попадуть комусь іншому. Тоді питання, а за що сварка!? Задля того, щоб притягнути до відповідальності ворогів України чи осіб, які служать ворогам України? Чи за те, щоб переділити потоки? Очевидно, нинішній сценарій говорить про те, що йде перерозподіл ринку. Додайте до цього початий, а потім заборонений імпорт електроенергії з Білорусі і початий імпорт електроенергії з Росії. І все стає на свої місця. Стає зрозуміло, що команда Зеленського починає боротися за підряд виконання завдання Кремля в Україні. Хтось це усвідомлює і навмисне діє, як контрагент, а хтось, як отой корисний дурень, не усвідомлюючи усього цього, лізе у пащеку ворога.

Подібні кроки мали би сенс, якби вони були справжніми і щирими, якби вони були підсилені законом про колаборацію чи колабораціонізм. Цього ми не побачили і ми розуміємо, що безліч персонажів, які фігурують, прізвища називаються, можуть сміятися і відверто кепкувати з Української держави, тому що притягнути їх за контакти з агентурними мережами держави-агресора, тобто з російськими структурами не можна в силу того, що відповідної законодавчої бази в нас недостатньо.

Я в цьому відношенні хочу просто нагадати долю так званого містера "гав-гав". Пам’ятаєте, був такий сеньйор, котрий в Німеччині, будучи журналістом, зачитував тексти на користь нацистів. Зараз йде багато розмов про те, а як ставитись до усіх цих людей, про яких ми з вами говоримо, тож він закінчив виконаним смертним вироком. Суд прийняв рішення, адже він, зачитуючи тексти, служив ворогу. І, коли ми ведемо цю дискусію, я бачу як зараз дискусія забігла — колабораціонізм — це правове поняття чи не правове. Якщо це не правове — замініть його звичайним правовим — зрадник Батьківщини чи особа, котра перейшла на бік ворога. Але уже давним-давно треба було і в кримінальний кодекс, в кримінально-процесуальний, ввести ці норми.

Ми не можемо на сьогоднішній день на одну лінію ставити тих, хто перебуває насильно в режимі окупації і тих, хто обслуговує окупантів, в тому числі через засоби масової інформації, через економічні схеми і так далі. Якщо не буде цього зроблено, не буде прийняте відповідне законодавство, не буде зафіксоване на правовому конституційному рівні це питання, тоді це не остання подібна річ, яка, з одного боку, правильні рішення РНБО не дає можливості виконати, а з іншого боку вона дає набагато гірше, а саме дозволяє Кремлю як завгодно крутити ситуацією в Україні, використовуючи інформаційне поле. Адже зараз ситуація зрозуміла, ці частоти, ці ліцензії будуть через суд повертати.

Медведчукісти вже де-факто на маршруті перегрупувалися. Зайшли гроші. Вони зараз перекуповують ліцензії, і незабаром ми отримаємо знову повноцінні рупори. Але основна проблема навіть не в цьому. А в тому, що президент Зеленський думає, що він наймудріший та найхитріший, і намагається переграти всіх. Але в подібній грі не буває подвійних стандартів. Не хотілося б його порівнювати з президентом Кучмою, але свого часу президент Кучма опинився в подібній ситуації, як зараз опинився, наприклад, Зеленський. Тому що свого часу історія з касетним скандалом, з вбивством Гонгадзе зробила Кучму кульгавою качкою.

Візьміть питання долі Стерненка - це не доля людини. Це доля держави, це доля суспільства. Я дуже часто чую питання, чому Стерненко? Відповідь дуже проста: візьміть поставте чашку, наливайте в неї воду, ви побачите - там буде поверхневий натяг. А потім поллється! Так от, рішення по Стерненку – це крапка у визначенні антимайданівської політики, яку проводить Зеленський. Коли я кажу про потребу перейти рубікон, вийти з тупика, я маю на увазі власне: йому треба відійти від антимайданівської риторики. Збереження антимайданівської риторики веде і політика Зеленського, і людину, і громадянина Зеленського до катастрофи. Він цього не розуміє. Він чомусь не пов'язує особу Стерненка і долю України. Він помиляється. Стерненко такий як і всі ми. Але дії щодо Стерненка, що цілком підпадають під принцип “не вірю”, - ось про що слід говорити. Ігнорування цього протесту — це нерозуміння того, що насправді відбувається. Ігнорування цього протесту - це продовження антимайданівської риторики. Це не усвідомлення того, що Майдан – це цивілізаційний вибір і за ним стоїть європейський вибір. І от нездатність поєднати ці речі, вона зійшлася в людині, прізвище якого Стерненко. Сфальсифікованість цього рішення насправді - це динаміт, який починає наростати. Це ж як об'єм тротилу. І відсутність реакції з боку Зеленського, з боку очільників держави на ці речі — це накопичення цього тротилу.

Я просто зі страхом думаю, не дай Боже, щось станеться зі Стерненком, тому що його не перевели до Києва. Ми розуміємо, наскільки потужні проросійські середовища на Одещині, ми чули погрози з боку проросійської п’ятої колони. Тобто, ця справа може стати не просто символічною для Зеленського, це може стати вибухонебезпечною, як ви слушно відзначили, справою.

Пане Антоне, діло в тім, що це вже в історії України було. І воно вже було декілька разів. Я боюсь зараз про це розповідати. Я лиш хочу звернути увагу.

Натякніть, пане Романе.

Колись же були поїзди, які їхали в Крим, їхали в Донецьк. Пам'ятаєте чим це оберталося?

Ви маєте на увазі так званий кримський потяг з українськими патріотами і націоналістами, який дуже сильно підняв градус напруги в Криму і це було використано тим самим Мєшковим і компанією. Так?

Абсолютно правильно. І ця, і кілька інших подібних речей, які, у зв’язку з відсутністю спадковості у системі державних інститутів, у зв’язку з відсутністю інституційної пам’яті, дають зараз можливість Кремлю накрутити ситуацію, через насамперед інформаційні канали, спровокувавши відповідні протистояння, так, що Київ, сам Зеленський, спецслужби не будуть в силі справитися зі ситуацією. Для мене це очевидно. Бо вони реагують абсолютно неадекватно на те, що відбувається в державі. Вони втікають від проблем. У такій ситуації не можна втікати від проблем. Її треба визнавати, йти на діалог і формувати суспільну відповідь. Не може бути такого, щоб при назріванні такого протистояння в суспільстві, президент, зустрічаючись зі своєю фракцією, почав нагнітати обстановку. Розумієте, він навіть у найближче оточення виносить внутрішній протест. Це означає, що імпульс. який ми бачимо зовні, він іде від нього. Якщо ти бачиш хвилю, яка йде на тебе, і останній шанс, який в тебе є це люди, які навколо тебе, а ти їх стравлюєш між собою, це означає, що ти просто не усвідомлюєш небезпеку. А при присутності зовнішнього ворога в ситуації, в якій ми зараз опинилися, який продовжує у своїй більшості контролювати інформаційний простір, нав’язувати зміст дискусії, елементарно ж можна довести ситуацію до цугундера.

Ми розуміємо: якщо силовики, а силовики, ми знаємо, - надзвичайно примхливі персонажі, йдеться, наприклад, про український генералітет, - побачать, що Зеленський не розуміє ситуації, не контролює її, вони почнуть одразу шукати інших лідерів. З другого боку ми розуміємо, що Кремль дуже добре обізнаний в ситуації серед українських еліт і він може ініціювати рукотворний той чи інший новий скандал, новий арешт, новий виступ для того, аби максимально знов підняти ситуацію на сході.

Безумовно, такі ймовірні варіанти слід розглядати, аналізувати і розробляти варіанти протидії. Але чому я дозволяю собі власне так будувати логіку розвитку подій? Тому що там є Аваков. І в цій команді людей, які далекі від розуміння ситуації, є людина, яка дуже глибоко знає генеалогію і таймінг розвитку цих процесів. Він її знає з обох боків. Це єдине, на що на сьогоднішній день може спертися Зеленський у ситуації оточення людьми, які абсолютно не орієнтуються у розвитку подій, і якимось чином здеформувати її. Я переконаний, що апелювати до послуг людей таких як Аваков, Данілов він буде змушений. Але, якщо він не прислухається до того, що один і другий говорять, а вони обидва були інкорпоровані в події – я наголошую, як 2005 року, такі і 2013 року, і вони дуже добре володіють гармонограмою цих процесів. Якщо цього не відбудеться - а я переконаний, що не відбудеться, бо більшість все таки сповідує прокремлівські погляди, то ситуація буде дуже погана. І вона закінчиться внутрішнім конфліктом, яким буде курувати ворог. А оці качалки - з одного боку нанесли удар по Медведчуку, з іншого боку нанесли удар по Стерненку - закінчаться катастрофою. Ми живемо не у дев'яностих роках. Зараз на вулиці 2021 рік.

Подивіться, хто днями вийшов до Офісу президента. Це люди, яким у 13-му році було 12-15 років. Задумайтесь над цим. Це вже зовсім інший погляд на життя. Це зовсім інші принципи. Це зовсім інші механізми. Це зовсім інші принципи управління. Невже не видно, що сьогодні в соціальних мережах, кинувши гасло «завтра збираємося там на такій-то площі», можна отримати, якщо є привід, сотні тисяч людей. Зараз надійшов момент змінити, принципово змінити інституційну модель спілкування зі суспільством.