Зміна формату сучасного бою: НАНУ видала рішення, як Україні здійснити "квантовий" стрибок у переозброєнні

Об'єднана група експертів Національного інституту стратегічних досліджень і Українського інституту досліджень безпеки за участі деяких структур Національної академії наук України дійшла висновку, що для України є можливість здійснити оперативний "квантовий" стрибок у переозброєнні сил оборони — створити "технокластер", тобто координаційну структуру з розвитку найперспективніших оборонних технологій, зазначають Патріоти України.

Це технології, що змінюють формат сучасного бою, а надалі — і формат майбутньої війни. Ще до ревізії технологічного поля профільні експерти виділили такі напрями, як розвиток ВАК і робототехніки різного призначення, розвиток систем управління військами, радіоелектронної розвідки і РЕБ, РЛС виявлення й засобів захищеного зв'язку. А крім того, виділення в окрему галузь досліджень і розробок зброї на інших фізичних принципах. Насправді виявилося, що в Україні є й такі можливості. Зокрема створення зброї нелетальної дії — з чинниками впливу імпульсів на людину (від болісного сприйняття до непритомності). Використання технологій нелетального кінетичного й хімічного впливу, електромагнітного випромінювання, спеціальної акустики. А також засобів впливу на ОВТ супротивника.

Про це пише Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР). За його словами, все це не фантастика, а результат попереднього вивчення експертами можливостей створення Україною асиметричного щита стримування російської агресії.

"Беручи до уваги, що розробки нових високотехнологічних озброєнь нині майже повністю зосереджені в приватному секторі, а також непримиренність нинішньої влади до ідеї створити міністерство оборонної промисловості, для розробки передових технологій слід створити державний орган, наприклад, Агентство з розвитку оборонних технологій. Зрозуміло, така структура має функціонувати згідно зі стратегічним оборонним плануванням. Фактично, такий орган за принципом американської DARPA має формулювати, що потрібно силам оборони і як це зробити. І координувати роботу державно-приватних консорціумів, у яких можуть брати участь державні дослідницькі інститути, приватні підприємства, структури НАНУ, університети й, за потреби, приватні компанії, зокрема іноземних держав, — зазначає експерт. — Експерти розглянули дві логічні версії створення такого агентства — як окремого в підпорядкуванні Кабінету міністрів України (за принципом ДКАУ), так і в підпорядкуванні Міноборони. Другий підхід видається ліпшим, оскільки в цьому разі міністр оборони як член уряду приймає напрями розвитку технологій і готує їх до затвердження урядом (після чого вони набувають статусу "захищених" держпрограм, тобто незалежних від розподілу річного держбюджету). Ключовим елементом успіху може стати формування в межах роботи "технокластера" кількох (чотирьох-п'яти) "захищених" державних програм".

Експерти при цьому вважають, що 3–6 млрд грн щорічно — цілком прийнятна цифра (для порівняння: бюджет американського агентства DARPA 2010 р. становив 3 млрд дол.). Особливо, якщо згадати, що йдеться про захист держави й розвиток високотехнологічного сектора економіки.

Автор підкреслює, що на додаток можна створити і спеціальний фонд інноваційних розробок у сфері безпеки, який можна було б наповнювати різними способами. По-перше, направляти 30% прибутку спецекспортерів (замість перерахування в держбюджет, як тепер). По-друге, використовувати кошти від приватизації підприємств ОПК. По-третє, залучати інвестиції від приватних й іноземних інвесторів, яких можна мотивувати можливістю реалізувати результати розробок як у рамках держоборонзамовлення, так і на ринках третіх країн.