29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв Крут: Історичні фото та архівні документи

В Україні сьогодні, 29 січня, відзначають День пам'яті Героїв Крут, вшановуючи пам'ять полеглих у бою студентів і курсантів, які в 1918 році ціною життя стримали багаторазово переважаючі сили більшовицьких військ, що сунули з Росії на українську столицю.

Історичні фото та архівні документи про подвиг кількох сотень київських молодих добровольців, що увійшов у безсмертя 104 роки тому - у матеріалі нижче.

Бій під Крутами і його значення

У битві на залізничній станції Крути (в Чернігівській області), що за 130 кілометрів від Києва, з українського боку брали участь 520 воїнів - студентів і бійців вільного козацтва, а від російського окупаційного більшовицького контингенту була 4,8-тисячна армія під командуванням Михайла Муравйова.

Бій під Крутами (Інфографіка uinp.gov.ua)

Сам бій тривав близько 5-6 годин, але в його результаті стрімкий наступ ворога було зупинено, і сили противника втратили боєздатність на 4 дні, до того ж були змушені відремонтувати підірвані та зруйновані мости і залізничні шляхи, щоб продовжувати наступ на Київ.

Така затримка окупантів дозволила делегації від УНР укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

У пам'яті українців бій під Крутами набув особливого значення завдяки героїзму молоді, яка пожертвувала собою заради порятунку батьківщини.

Сучасників особливо вразило поховання 27 юнаків, які після бою потрапили в полон до більшовиків і були ними страчені.

Останки молодих героїв були поховані в Києві на Аскольдовій могилі. Поет Павло Тичина присвятив подвигу захисників свій знаменитий вірш "Пам'яті тридцяти".

Архівні фото і реакція сучасників

В Українському інституті національної пам'яті оприлюднили добірку архівних матеріалів та документів, які показують, як тодішня українська преса реагувала на події січня 1918 року.

"Студентський курінь стрільців
На загальних зборах студентів Українського Народнього Університету, які відбулися 4-го січня, ухвалено таку резолюцію:
З огляду на грізне положення Української Народньої Республіки, загальні збори студентів Українського Народного Університету винесли такі постанови:
1. На час пекучої потреби, всі без виімку, студенти Українського Народнього Університету (в тім числі і слухачі обох підготовчих курсів) вступають в протягу трьох найближчих днів в Курінь Січових Стрільців:
а) Для товаришів, що знаходяться зараз за Київом, час вступлення до Куріня продовжується до 14-го січня ц. р.
б) Всі товариші, признані лікарською Комісією не здібними до строєвої служби, займають нестроєві посади при куріні (канцеляристів, агітаторів тощо).
2. На весь час перебування студентів в Куріні заняття і іспити в університеті припиняються.
3. Товариші, які не коряться цим постановам зборів, підлягають загальнотовариському бойкоту.
4. Для переведення в життя всіх зазначених постанов вибірається Комітет з 5 душ. Дежурства членів Комітету встановлено від 10-ї год. до 6-ої год. вечора в вестибюлю Центральної Ради, куди належить звертатися за всякими справками. Там же записуються до Куріня.
Справа залишення за товаришами посад в державних і приватних інституціях знаходиться в стадії переговорів з Генеральним Секретаріатом.
Нова Рада. – 1918. – 6 (19) січня."

Фото: сотник Федір Тимченко - учасник бою під Крутами

"До українського студентства
Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь обсіла нашу Україну російсько-більшовицька (котра нічого спільного не має з ідейним більшовизмом) грабіжницька орда, котра майже щодня робить у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані. В цей час Українська фракція центру Університету Св. Володимира кличе студентів-українців усих вищих шкіл негайно прийти на підмогу своєму краєві і народові, одностайно ставши під прапор борців за волю України проти напасників, які хотять придушити все, що здобуто нами довгою, тяжкою, героїчною працею. Треба за всяку ціну спинити отой похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічнього занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим. Треба кинути на цей час науку та буденну працю і одною дружньою лавою, як було з початку революції, стати на оборону прав українського народу. Будемо ж, товариші, щирі й чулі! Облишмо тимчасом стерно науки і відважно ходім до стерна перемоги! Бо кому ж, як не нам, взятись за його?
Кому, як не нам, нести світичі свідомости і відваги до наших братів-вояків! Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати може останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували – Українській державі!
Записуйтесь до Куріня Січових Стрільців, який формується з студентів Університету Св. Володимира та Українського Народнього Університету, звідки, мабуть, ми будем розпреділені серед декотрих українських військових частин, для піднесення культурно-національної свідомости та відваги. Запис приймається в Педагогічному музеї щодня (вдень).
Українська фракція центру Університету Св. Володимира
Нова Рада. – 1918. – 11 (24) січня."

Фото: учасники бою під Крутами

"Похорон студентів-січовиків
Вчора відбувся похорон студентів і гімназистів, що лицарськи склали свої буйні голови, боронячи Україну від нападу північних варварів.
Коло другої години дня жалібний похід вирушив од вокзала. Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників.
В поході брали участь духовенство, студентський хор під орудою Кошиця, військовий оркестр, військові відділи і сила народу.
Коло будинку Ц. Ради процесію зустрів уряд: члени Ради на чолі з проф. Грушевським і міністри на чолі з В. Голубовичем. Процесія спинилась. Проф. М. Грушевський, промовляючи, сказав приблизно так: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів... Якраз сьогодня, коли Ц. Рада засідала, почали зривати цього двохголового орла, цей символ самодержав’я, це пятно неволі, в якій Україна перебувала стільки віків... Але ця операція знищення неволі не могла пройти безкровно, і кров пролилась. Щасливі ті, хто кров’ю засвідчив свою любов до рідного краю... Слава ім і вічний спокій!..»
Крім д. Грушевського, промовляли ще член Ц. Ради О. Степаненко і представник старшини січових стрільців.
Далі похід рушив по Фундукліївській, Хрещатику, Олександрівській на Аскольдову могилу.
Тут, над дніпровими кручами, поклали в землю вірних синів вільної України...
На могилу ріжними делегаціями було покладено багато вінків і живих квіток.
Нова Рада. – 1918. – 20 (7) березня."

Фото: похорон крутівців. Києва. 19 березня 1918 р.

"Шануймо пам'ять героїв
Під Крутами, в нерівному бою, жменька молоді бажала хоч трохи стримати натиск ворогів і пустити іх тільки через своі трупи. Ідейні борці юнаки в рішучий час узялись за зброю і понесли на вівтар волі Украіни своє молоде життя. …
Коли ми справді бажаєм бути вільними, коли бажаєм бути самостійними, то впершу чергу ми повинні шанувать память борців за цю волю і самостійність, бо невже ми справді дійшли до того, що одна частина з нас несе без вагання і сумніву своє життя, а друга не може навіть спромогтись на те, щоб вшанувати память іхню?!..
Як полтавське земство взялось за збірання грошей на памятник Т. Шевченку, так Чернігівське повинно подумати над цім своім обовьязком. Во імя страчених під Крутами, во імя всіх без’іменних борців, що загинули по всій Украіні під час боротьби, земство повинне взятись за справу збудування памятника всім борцям з ордами півночи за волю Украіни. На місці бойовища під Крутами ми повинні мати друге святе місце, як перше в нас є – Шевченкова могила під Каневом. …
Черниговская земская газета. – 1918. – № 53–54."

Фото: учасники бою під Крутами

Фото: учасники бою під Крутами

Фото: учасники бою під Крутами

Додамо, що фото нижче тривалий час вважалося ілюстрацією до похорону в Києві загиблих під Крутами бійців. Але насправді це знімок похоронної процесії жертв більшовиків. Ці люди загинули під час перебування в місті Червоної армії та не були вчасно поховані. Тіла 91 людини перебували у військовому госпіталі, Олександрівській лікарні та Анатомічному театрі.

Фото: похорон жертв більшовиків. Києва. 10 березня 1918 р. (з колекції Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного).

Нижче - наказ №14 Муравйова про захоплення більшовиками влади в Києві: "...Цю владу ми несемо на вістрі своїх багнетів з далекої півночі, і там, де її встановлюємо, всіляко підтримуємо її силою" (1918 р.)

Фото: Національний музей історії України, од. зб. 32 (uinp.gov.ua)