А ви це знали? Чому в СРСР боролися зі святкуванням Великодня і що таке "комсомольська Пасха"

Після Жовтневої революції 1917 року більшовики запровадили нові ідеї, які змінили навіть святкову культуру радянського суспільства. Одним із перших кроків стала боротьба з релігією, а зокрема — з православним святом Великодня, передають Патріоти України.

Метою стало не тільки обмеження релігійних святкувань, а й створення нових ідеологічних обрядів, які відображали комуністичні цінності. Щоб відвернути людей від традиційних релігійних свят, влада активно пропагувала нові свята, такі як День Інтернаціоналу, і вводила декрети, що значно обмежували права віруючих.

OBOZ.UA розбирався, як Великдень став жертвою цієї боротьби, і чому попри всі зусилля радянської влади, свято не вдалося знищити.

Після революції 1917 року більшовики почали активну боротьбу з релігією, прагнучи сформувати нове, матеріалістичне світобачення у суспільстві. Священників поставили в такі умови, що вони не могли ефективно боротися з новими ідеологічними течіями. Великдень, як найбільше християнське свято, став одним з головних об'єктів атак. Більшовики прагнули зменшити роль релігії в житті людей, замінивши її на ідеологічно нейтральні або навіть відверто антицерковні заходи.

У 1918 році більшовики ухвалили декрет, що скорочував кількість святкових днів, не виплачуючи робітникам традиційних нагородних до Великодня. Це було частиною ширшої кампанії з відволікання людей від релігійних свят. У той самий час почали активно просувати нове свято — День Інтернаціоналу. Влада прагнула замінити релігійне святкування на марші та мітинги, що підтримували соціалістичні ідеї.

Священники під тиском влади

Священники, які спочатку сприйняли революцію з надією на зміни, швидко розчарувалися в більшовиках. Розстріл царської родини та наступні жорстокі заходи проти церкви змусили їх зрозуміти, що їхня роль у новому суспільстві значно зменшувалася. В умовах репресій вони не мали можливості відкрито протестувати, а система, яка будувалася, не передбачала місця для релігії. Релігійні свята були фактично визнані пережитком минулого, який потрібно було замінити новими радянськими обрядовими практиками.

Комсомольська Пасха як пропагандистський інструмент

Одним з елементів боротьби з Великоднем стала поява "комсомольської Пасхи", коли під час святкування Великодня проводилися масові карнавальні ходи. Ці заходи часто супроводжувалися антирелігійною пропагандою: на демонстраціях несли опудала священників або навіть розп'ятого Христа, яких потім спалювали. Це була частина більшовицької кампанії, що мала на меті не тільки скасувати святкування Великодня, але й посилити ідеологічну боротьбу з церквою.

Великий тиск на святкування Великодня став ще очевиднішим у роки, коли Першотравень припадав на час святкування Великодня. З 1921 року на ці дні було оголошено кілька вихідних, але вони були насичені не релігійними обрядами, а мітингами, демонстраціями і пропагандистськими заходами. У цей час влада намагалася повністю замінити традиції Великодня на соціалістичні ритуали.

Жорстокі заходи проти церкви

З часом радянська влада вдалася до радикальних заходів проти релігійних установ. Багато церков і храмів були закриті або перетворені на склади та клуби. У 1932 році вже було зруйновано понад 50 тисяч храмів по всій країні, а кількість священників, що загинули або були заарештовані, обчислювалася десятками тисяч. Для більшості людей святкування Великодня стало неможливим через страх перед репресіями.

Коли під час Другої світової війни сталінський режим відчув загрозу від нацистів, він тимчасово пом'якшив своє ставлення до релігії. Сталін наказав відкрити храми, що залишилися, і багато людей відправились на богослужіння. Це був своєрідний момент відродження релігії, але, на жаль, ненадовго.

Після смерті Сталіна влада під керівництвом Микити Хрущова знову звернулася до репресій проти церкви. Влада продовжувала намагатися зміцнити комуністичну ідеологію і обмежувати релігійні свободи. Церква знову опинилася під тиском, а святкування Великодня залишалося рідкісним і сміливим актом для тих, хто вирішував відстоювати свою віру.

У роки застою, попри жорстку політику держави, Великдень продовжували святкувати стійкі віруючі, хоча в умовах радянської ідеології це стало справжнім викликом. У той час свято набувало більш приватного характеру, і люди святкували його вже не на церковних службах, а вдома, разом із сім'єю. Багато хто навіть спробував поєднати святкування Великодня з участю в державних заходах, але вже з відчуттям, що це їх особисте право.

Наслідки боротьби з релігією

Після падіння радянської влади святкування Великодня стало частиною сучасної культури пострадянських країн. У той час як ідеологічні конфлікти залишалися в минулому, святкування Великодня продовжує бути важливою частиною духовного життя багатьох людей.