Гірка ціна свободи та незалежності

Сергій Руських, сержант 46-ї ОДШБр, загинув 1 березня на Луганщині. У вантажівку, в якій перебував військовий, російські окупанти вистрелили з ПТРК. У січні Сергію виповнився 41 рік, він родом з Маріуполя, на війні – з 2018-го. Вдома на військового чекали батьки, дружина та маленька дитина.

Володимир Черненко, старший сержант 58-ї ОМПБр, загинув 3 березня під час ворожого обстрілу на Донеччині. За контрактом у бригаді він служив з 2017 року. У січні Володимиру виповнилося 25 років, він родом з Чернігівщини. У нього залишилися двоє братів та три сестри.

Дмитро Осичкін, старший солдат 57-ї ОМПБр, загинув 5 березня на Донеччині внаслідок підриву на невстановленому вибуховому пристрої. Дмитрові було 26 років, він родом з Херсонщини. Вдома на нього чекали батьки.

Дмитро Фірсов, командир механізованого взводу, лейтенант 93-ї ОМБР, загинув 6 березня унаслідок підриву БМП в районі Кримського на Луганщині. До війни чоловік разом із родиною жив в Донецьку, а, коли почалися бойові дії на Сході, одразу пішов на передову. Спочатку воював у батальйоні «Донбас», а за кілька місяців перейшов до 93-ї бригади. Був у гарячих точках, зокрема, воював на околицях Донецького аеропорту, у Невельському, Кримському, за роки служби отримав контузію та поранення. У січні Дмитру виповнилося 40 років. У нього залишилися дружина та син.

Євген Черних, військовослужбовець 57-ї ОМПБр, загинув 8 березня під час ворожого обстрілу з ПТРК в районі Опитного на Донеччині. У січні цього року боєць підписав свій другий контракт із ЗСУ, до того також брав участь в АТО. Євгену було 29 років, він родом з Херсонщини. На нього чекали батьки.

Богдан Петренко, солдат 72-ї ОМБр, помер у Харківському шпиталі 10 березня. Військовий отримав важке поранення у голову під час мінометного обстрілу 4 березня біля селища Оріхове на Луганщині. Лікарі боролися за його життя, але з коми він так і не вийшов. Богдану було 23 роки, він родом з Київщини. У нього залишилися батьки та трирічний син.

Ілля Пережогін, сержант 131-го розвідувального батальйону, загинув 10 березня на Донеччині від кулі снайпера. До розвідбату він перевівся рік тому, до того служив у 28-й ОМБр. Іллі було 26 років, він мешкав на Одещині. У нього залишилися дві сестри.

Віктор Солтис, молодший сержант 131-горозвідувального батальйону, загинув 10 березня в районі селища Піски. Російські окупанти вистрелили у вантажівку українських військових з ПТРК. Віктор загинув на місці. Воїну було 33 роки, він родом з Кіровоградщини. Вдома на нього чекали мати, сестра, дружина та дві доньки.

Андрій Ведешин, молодший сержант 131-горозвідувального батальйону, загинув 10 березня. Унаслідок того ж обстрілу противника з ПТРК він отримав важкі поранення і помер під час евакуації. Чоловік прийшов на службу у 2017 році. Андрію було 34 роки, він родом з Вінниччини. У нього залишилися мати, брат та семирічна донька.

Олексій Золін, сержант 30-ї ОМБр, загинув 19 березня від кулі ворожого снайпера. До бригади військовий прийшов у 2018 році, до того також мав досвід участі в бойових діях – від самого початку бойових дій на Сході воював у складі 95-ї бригади. Олексію було 35 років, він родом з Житомира. Вдома на нього чекали батьки, сестра та трирічна донька.

Володимир Мовчанюк, молодший сержант 57-ї ОМПБр, загинув 30 березня від кулі ворожого снайпера на Донеччині. Володимиру було 36 років, він родом з Вінниччини. З контрактом воїн служив з 2015 року.

Вічна пам'ять загиблим Героям, які віддали життя за Україну!

За матеріалами фонду «Повернись живим»