Битва за скарби Великого Лугу: "Копачі" вже шукають, поки археологи воюють (відео)

Попри всю жахливість та трагічність російського теракту осушення Великого Великого Лугу дало неочікувану нагоду археологам нарешті дослідити його терени. Головним чином місця, де стояли Січі. Розкопки на місці будівництва Каховської ГЕС і водосховища практично не проводилися – у порівнянні, наприклад з місцем, де розташована Дніпровська ГЕС.

Чи є шанси у держави сьогодні підняти цей пласт історії і випередити "чорних копачів", що не бояться ні мін, ні обстрілів? Без фінансування та державної підтримки є ризик згаяти шанс провести належні розкопки на території козацьких Січей.

Коли будували Дніпрельстан (Дніпровську ГЕС) терени майбутнього рукотворного моря ретельно досліджували археологи. Це водосховище, на відміну від Каховського (до підриву греблі), займає відносно невелику площу, до того ж станом на 1927 рік, коли почалося будівництво, істориків ще не повністю «запресували». А каховський гідровузол зводили рекордними темпами (його навіть здали на рік раніше запланованого), площа водосховища була в рази більшою.

До того ж «копати» на місцях Січі влада взагалі вважала націоналістичними витребеньками.

Січі та багато інших пам'яток

Крім перелічених вище Січей, під воду пішов також й величезний масив археологічних пам’яток, пов'язаний із племенами та народами, які колись мешкали на цій надзвичайно привабливій для проживання території. Враховуючи специфіку місцевості та її зручність (величезні запаси риби та дичина, Дніпро, як важлива транспортна артерія), які там тільки племена та народи не залишили свій слід. Археологічні артефакти місцями просто лежали під ногами.

Цікаві розповіді старожилів про давні знахідки запиисав у своїй праці «Народная память о Запорожье» (Катеринослав, 1911 р.) відомий український історик, археолог, етнограф, фольклорист, краєзнавець Яків Новицький (нащадок соратника Івана Мазепи полковника Ілька Новицького). Виділимо розповідь про якісь городища посеред Великого Лугу:

«На плавнях Попова єсть городище, котре ми звемо Велике. А на п’ять верст далі, в плавнях Бродського, - мале. На обох городищах жили колись турки…»

Тут варто зауважити, що приписувати туркам давні споруди – давня українська традиція. Особливо вона поширена в місцевостях, які у більшій чи меншій мірі контактували із османами. На Поділлі, зокрема, за версією місцевих селян, чи не всі давні споруди «турки построїли».