І

Національний музей історії України. Фото зі сторінки музею у Facebook

Турівське Євангеліє — один із найцінніших зразків середньовічної української писемності, що засвідчує існування київської книжкової школи часів Русі-України. Оригінал рукопису зберігається у Бібліотеці імені Врублевських Академії наук Литви (F19-1), нагадують Патріоти України.

16 травня у Національному музеї історії України відбудеться знакова подія — повернення до столиці факсимільного видання Турівського Євангелія XI століття. Це унікальний рукопис, що засвідчує існування потужної київської книжкової школи часів Русі-України.

Факсимільна копія книги стала 12-м виданням у межах проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину», започаткованого видавництвом «Горобець» у 2009 році. Мета проєкту — зробити доступними для українських дослідників і широкої аудиторії рукописні пам’ятки, що нині перебувають у бібліотеках та музеях інших країн.

У презентації візьмуть участь: директорка видавництва Ганна Горобець, доктор історичних наук В’ячеслав Корнієнко (Національний заповідник З «Софія Київська»), докторка історичних наук Людмила Гнатенко (Інститут рукопису НБУВ) та директорка з комунікацій проєкту Олена Башкатова.

«Турівське Євангеліє — не лише текст, а й мистецький артефакт, що демонструє високий рівень палеографії та оздоблення середньовічних кни. Подія дозволить зазирнути в зародження української книжкової культури та побачити, як створювалися перші книги в митрополичому скрипторії Софійського собору», — наголошують у музеї.

Точно відомо, що Турівське Євангеліє належало на початку XVI століття церкві Преображення в Турові над Прип'яттю, звідки і сучасна назва. Тому ця унікальна рукописна пам’ятка старослов’янської мови серединки XI століття, по місцю знахідки довгий час вважалася тіорінням монастиря міста Турова, на території сучасної Білорусі. Однак аналіз текстів Турівського Євангелія показує, що у створювали манускрипт писці з півдня Русі, Про це свідчить відображення найдавніших особливостей української мови, які відрізняються від білоруської. Водночас, наявність цих особливостей не виключає впливу згаданого рукопису на розвиток білоруської культури. Найімовірніше фоліанту був складений у Києві, котрий природно був найпотужнішим центром тодішньої Русі з виготовлення книжок. А в Києві найбільший скрипторій утримувався при митрополичій кафедрі на подвір'ї Софії Київській, де також працювали й княжі перекладачі та переписчики починаючи з часів Ярослава Мудрого,

Коли: 16 травня 2026 року, 13:00

Де: Національний музей історії України, вулиця Володимирська, 2

Вхід: вільний за умови попередньої реєстрації.