Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
33-річна Ірина Слєкас — колишня бортпровідниця із понад 10-річним досвідом. Проте кілька років тому дівчина твердо вирішила спуститися з неба на землю і працювати нижче неба, аби забезпечити собі майбутнє та професійний розвиток. Ірина розповіла dev.ua, чому полишила найромантичнішу професію та обрала земним своїм шляхом нетехнічну спеціалізацію в IT. Тепер вона — sourcer в компанії Kindgeek, чим неймовірно пишається. Далі — її пряма мова.
За освітою я філолог французької та англійської мови з правом викладання. Я вчилась у своєму рідному місті Херсоні. Якщо чесно, в дитинстві у мене не було такого, що б я хотіла кимось стати. Але вже у більш дорослому віці 18–19-ти років прийшло усвідомлення, що я хочу професію, де зможу рухатись, їздити кудись у відрядження.
Тобто вже навчаючись в університеті я прийшла до висновку, що в школі я викладати не буду.
Що на мене сильно вплинуло, щоб прийти до цього рішення — це поїздка по Work&Travel в Америку на третьому курсі. Це був сильний поштовх: сепарація від батьків, усвідомлення, як класно жити дорослим життям. Тому по поверненню в Україну я одразу вирішила закінчити останній четвертий курс і виїжджати з Херсону. Так зрештою і сталось — я закінчила університет, знайшла першу роботу і переїхала до Києва.
З 21 року я почала працювати бортпровідницею. Це насправді і була моя перша робота, яка мотивувала остаточно переїхати з Херсона до Києва. Трапилась вона зі мною абсолютно випадково. Шукаючи вакансії на різних сайтах пошуку роботи, я розглядала різні варіанти, які б дозволяли отримати такий бажаний мною рух. Тому дивилась і на вакансії на круїзних лайнерах, бо Херсон — морське місто, і на вакансії пов’язані з авіацією. Так побачила позицію бортпровідниці, відправила резюме і мені одразу передзвонили та запросили на співбесіду в Київ. Тоді я не мала жодної знайомої людини в столиці, тож зранку приїхала з Херсону, переодягнулась, сходила на співбесіду і ввечері сіла на потяг назад. Такий був екшн.
Це була чартерна авіакомпанія, яка займались перевезеннями в Єгипет, Туреччину та інші туристичні напрямки.
Згадую, що тоді абсолютно нічого не знала про компанію, тож на питання «чому ви хочете працювати у нас?» відповідала, що типу хочу побачити світ.
Найбільш смішне в тому, що екіпаж чартерних рейсів дуже часто навіть з літака не виходить, тому про побачити світ мова б не йшла. Але, на щастя, це не завадило мені отримати оффер.
Після цього я працювала в МАУ та SkyUP, і тут моє прагнення побачити світ — здійснилось. Це, звісно, величезний плюс. Також плюс, що це жива робота, завжди якісь події, нові люди, нові враження, приємні пасажири, ти змінюєш локації. Але разом із тим з кожним роком на тебе все більше тиснуть мінуси. Загалом я пропрацювала 10 років в авіації й за цей час тебе починає стомлювати, що ти працюєш вночі, у майже всі свята, що твій графік життя має відштовхуватись від графіка роботи, тобто від того, як тобі поставили рейси. Здоров’я також починає потроху здавати.
Так рішуче задумуватись про те, що треба йти з авіації я почала з появою дитини, бо поєднувати вже було дуже складно. Мене тижнями могло не бути вдома. Або, наприклад, я приходила з роботи о шостій ранку, бо всю ніч працювала, а дитина вже прокинулась, відповідно, час я буду проводити з нею, а не ляжу спати.
Раніше я ніколи не думала про ІТ. Коли торкалися цієї теми з друзями, я помилково думала, що там треба знати математику на якомусь супер рівні, а мені було дуже важко з нею.
З початком повномасштабної мені запропонували роботу з обов’язковим переїздом за кордон, проте я була не готова. Тоді й почали закрадатись думки, що я хочу роботу, яка дасть змогу працювати й бути поруч з сім’єю.
Спочатку я розглядала QA, але коли зайшла на сайт Mate academy, переглянула їхні спеціальності, то звернула увагу на рекрутмент. На той момент я взагалі нічого про це не знала, тому почала гуглити, спілкуватись з людьми й на основі відгуків прийняла рішення, що мені це ближче.
У мого чоловіка двоє друзів закінчили Mate academy. Тож коли я захотіла там вчитись, він запитав їхні відгуки. І вони були позитивні, тому інші школи я навіть не розглядала і не прицінювалась.
У академії дуже сильно готують та дають чудову базу. Я досить швидко знайшла роботу, десь за тижні три й не займалась масовою розсилкою.
Насправді більш проблемним було звільнитися з попередньої. Якщо загалом, то можливо подалась десь на вакансій десять, з яких три компанії запросили мене на співбесіду. Буквально за менше ніж тиждень після співбесіди я отримала оффер від Kindgeek.
Я почала працювати в листопаді минулого року. Зараз обіймаю позицію sourcer (а) та займаюсь пошуком кандидатів для закриття відповідних відкритих вакансій. Мені дуже це подобається.
Буває важко морально, коли ти пишеш кандидату, а він з часом відповідає, що на фронті. І ти й ніби не знаєш людину особисто, але всім серцем прагнеш, щоб з нею було все добре.
З такого, що прям найтяжче — насправді нічого додати. Важливо розмежовувати робочі години від неробочих, щоб відпочивати та не вигоріти, бо кандидати можуть відповідати й вночі.
Напевно, досить часто трапляються агресивні відповіді. Наприклад, у профайлі кандидата не вказана заборона на те, щоб надсилати пропозиції на роботу, ти стукаєшся, а натомість отримуєш щось типу «Чого ви мені пишете?/Яке право ви маєте мені писати?» і в такому дусі. Але я доволі спокійно до цього ставлюсь і просто спокійно відписую.
Іноді можуть бути реакції, на кшталт «Ви погано вичитали моє резюме», коли ти уточнюєш щось з досвіду кандидата. Бо формально так, резюме є, але якщо у кандидата 20 років досвіду вміщені на 1 сторінку CV, то очевидно, що весь досвід просто фізично неможливо там відобразити. І це нормально, що інколи рекрутер може перепитати чи уточнити щодо якихось маст-вимог позиції.
Зараз настільки все важкопрогнозовано через повномасштабну війну, що сказати 100%, де я буду через 20 років — я не зможу. ІТ дійсно доволі стабільна сфера: тут мають значення цінності й повага, ти маєш стабільну зарплату, всі фредлі та рівні. Це не може не подобатись.
Щось велике за цей період я не купила, але зараз у мене є мобільність, і це дуже важливо.
Наприклад, я без складнощів можу поїхати й працювати з іншого міста, бо не прив’язана до конкретної локації.
Перше — багато хто насправді має дуже обмежене уявлення про професії в ІТ. Я й сама нічого не знала про індустрію поки не почала навчання. Часто наводять асоціації, що ІТ — це більше про інтровертів, хоча насправді є чимало ІТ-професій, які підходять різним темпераментам. Думаю, що людина, яка хоче увійти в ІТ, спочатку має погуглити, порозпитувати або сходити на вебінар/лекцію, де їй розкажуть про всі професії та сформують цілісну картинку. Бо ІТ — це ж не тільки розробники.
Друге — це вчити англійську мову. І це не так, що сходив на курси, отримав сертифікат рівня B2, який всім показується, але на ділі рівень не підтримується на практиці. А його завжди треба системно використовувати. Мову не покладеш на полицю. Англійська мова — теж м’яз, який необхідно прокачувати.
Третє — слідкувати за трендами й читати багато текстів ваших професійних «рольових моделей».
Початок переговорів про вступ до ЄС – це не подарунок для влади і не приз глядацьких симпатій. Це – визнання героїчної боротьби української Армії за підтримки Народу. Але це також – певне, остання сходинка, на яку пускають авансом. Далі – дуже складна ...
За словами журналіста Віталія Глаголи, кілька постраждалих перебувають у важкому стані. Серед постраждалих водій автобуса і водій поїзда, пасажири поїзда не постраждали. . Близько шостої вечора 27 червня поїзд Будапешт-Прага, в якому перебували громад...
