"Я стояв у штанах, кедах і тільняшці. І все це було в крові. І смерділо, скрізь смерділо смаженим м'ясом": Ветеран АТО - про найзапекліші бої 2014-го (відео)

Ветеран АТО, письменник і блогер Валерій Ананьєв розповів, з якими болісними спогадами доводиться жити учасникам найзапекліших боїв на Донбасі у 2014 році. Особистим болем захисник поділився в інтерв'ю для "4 каналу", зазначивши, що такий досвід повністю руйнує будь-які романтичні уявлення про війну, передають Патріоти України.

"Романтика часто породжується якоюсь пропагандою. Ми колись у 2015 році сиділи на фронті й хлопці принесли, хтось скачав на телефон, фільм документальний про досить яскраву подію, яка відбувалася у 2014 році. Ми брали участь в цій події. І там це подається так по-геройськи, так красиво, а воно не було так і близько. І в усьому фільмі взагалі не було згадано, яким м'ясом супроводжувалися ці події", – пригадав Герой.

"Хлопці із "Шахтарська" приїздили – вони боялися туди повертатися. У людей просто на підставі того, що відбувалося там 2-3 години, у них був психічний зрив. Як тільки туди приїхали хлопці, ще навіть ніхто не встиг окопатися, були втрати в перші дві години, жахливі", – додав він.

"Люди, яких я знав, від них навіть хоронити не було що. Їх просто на молекули рознесло. І в фільмі про це ні слова не було. Ось такі речі породжують цю на х*р нікому не потрібну романтику".

За словами Ананьєва, його побратими плакали через надважкий моральний тягар і через неможливість довести до кінця почату операцію. "Плакали. Я згадую, коли нас виводили з оточення в кінці вересня 2014 року, хлопці плакали. Це було морально важко. Бо стільки сил було покладено, щоб пробитися в це місце, скільки людей загинуло, поки ми там стояли. І нас просто виводять, і ми здавали цю територію", – розповів воїн.

За його словами, у нього самого теж був такий найстрашніший день на війні, коли він не міг стримувати сліз, бо навіть не сподівався вижити. "Була ситуація, коли просто я стояв у штанах, в кедах і тільняшці. І все це було в крові. І смерділо, скрізь смерділо смаженим м'ясом".

"Я проходжу повз комбата, комбат мене запитує, як я. У мене сльози навертаються, руки трясуться, я посміхнувся і сказав, що все добре, дістав телефон і подзвонив. Нам сказали, що на нас іде наступ, танки їдуть, а у нас проти танків ПТУРи і ще щось. Я взяв телефон подзвонити додому, бо я не розраховував цей день пережити. Просто перед цим весь екіпаж, який був поряд з моєю машиною, вони всі загинули", – розказав про трагічні події 2014 року Ананьєв.

"Я подзвонив мамі сказати, що в мене все добре. І відчуваю, що в мене починає тремтіти підборіддя і в горлі боляче. І я боявся, що я зараз можу заплакати, і попросив дати слухавку вітчиму. Я сказав йому, що якщо щось трапиться, то я не хочу щоб мене хоронили, а хочу, щоб спалили. Він сказав: "Окей". Я поклав слухавку, пішов сів у свій танк і ми поїхали", – завершив розповідь про страшні спогади захисник.