"Я живу постійно у Швеції, а не в Україні": Зниклий більше двох місяців тому директор Музею історії України відповів на закиди про втечу закордон

Як повідомляли Патріоти України, директора Національного музею історії України Федора Андрощука звинуватили у тому, що він виїхав у відрядження і не повернувся.

"До слова, термін відрядження завершився 20 вересня. Судячи з усього, скористався за призначенням своїми іншими громадянствами (те, чому вони в нього взагалі є – це інше питання), відбув у відрядження в Італію та Швецію, і згідно з відповіддю на моє депутатське звернення, загубився на відкритті виставки у Литві", - йдеться у дописі Бобровської.

Вона також звернулася до міністра культури Миколи Точицького із заувагою, що Андрощук досі обіймає позицію директора.

У коментарі УП.Культура Федір Андрощук дав пояснення, на яких підставах перебуває за кордоном та про виконання обов'язків директора музею. А також зауважив, що три місяці тому подав заяву про звільнення тоді ще в.о міністра культури Ростиславу Карандєєву.

"Я є громадянином Швеції, де проживаю постійно вже майже двадцять п'ять років і де сплачую податки. Це мені дає необмежене право тут перебувати і користуватися всіма правами громадянина ЄС", - сказав Андрощук.

За його словами, перебування в Україні було тимчасовим і підлягало під дію контракту з Міністерством культури, "який кожна зі сторін має право розірвати, якщо вважатиме, що інша сторона не виконує свої зобов'язання".

"Про моє громадянство Швеції Міністерство було попереджено і знало, що там мій дім. Тому по факту у відрядженні я не в Швеції, а в Україні. Я живу постійно у Швеції, а не в Україні", - наголосив він.

Андрощук додав, що подав заяву на звільнення три місяці тому, разом зі звітом про те "що музей зробив під час моєї каденції і не зробила українська держава". Причиною звільнитися стала відсутність можливості продовжити терміни відрядження. Пролонгувати його було потрібно для того, щоб виконувати науковий проєкт "Швеція і Україна в історії музейних колекцій та виставкових наративах". Його підтримкою займається саме Швеція. Саме в рамках цього проєкту Андрощук видав книгу "Музей і національний проєкт".

"Національний музей історії України – це моя гуманітарна допомога Україні. Те, що він працює під час війни, ще й заробляє кошти державі і став відомим у світі, – це завдяки не українському, а шведському громадянству і моєму імені. Саме Швеція прийшла на допомогу музею в перші дні війни, зібрала кошти, завдяки яким музей зробив чудову виставку "Дохристиянські вірування України", а також підтримує низку інших виставкових проєктів", - додав науковець.