Є наукове пояснення: Чому ми не можемо пригадати спогади, які "крутяться на поверхні"

Відчуття, ніби ми пам'ятаємо спогад, але не можемо його "вхопити" пов'язане з тим, що він продовжує зберігатися у пам'яті, хоча і не здатний піднятися на поверхню свідомості. Про це йдеться в дослідженні, опублікованому в журналі з нейробіології JNeurosci, повідомляє Neuroscience News, передають Патріоти України.

Науковці зі Школи психології Ноттінгемського університету проаналізували мозкову активність 18 жінок та 13 чоловіків під час виконання завдань. Учасники мали формувати парні асоціації. Їм вмикали відео та просили чітко пов'язати їх із певним словом. Пізніше учасникам повторно показували кожне слово і просили пригадати відповідне відео.

Протягом експерименту науковці використовували алгоритм машинного навчання, здатний розпізнавати унікальну сигнатуру (характерний шаблон) мозкової активності для кожного відео. Він визначав здатність мозку повторно активувати конкретний спогад навіть у випадку, коли учасник не зміг явно його пригадати.

За допомогою нейровізуалізації дослідники показали, що спогади можуть повторно активуватися в мозку, навіть коли людина не здатна їх свідомо пригадати. Це означає, що спогади не забуваються, а продовжують зберігатися у мозку.

Різниця між "забутим" і "пригаданим" полягає не в самій пам'яті, а в ритмі мозкових хвиль. Щоб спогад прорвався у свідомість, його сигнал має ритмічно пульсувати в альфа-діапазоні для того, щоб піднятись над "фоновим шумом" мозку.

"Ми показали, що навіть коли мозок здатний реактивувати правильний спогад, це ще не означає, що людина усвідомить його.

Натомість, здається, важливим є те, щоб спогад пульсував ритмічно, завдяки чому його можна виявити на тлі іншої нейронної активності. Якщо уявити футбольний стадіон, де всі розмовляють, то ви не зможете розібрати, що саме кажуть люди. Але якщо всі почнуть співати одну й ту саму пісню, її буде чутно дуже чітко. Ми припускаємо, що подібний механізм може діяти і під час пригадування спогадів у мозку", – пояснює керівник дослідження Бенджамін Гріффітс.

За словами науковців, отримані результати можуть мати важливе значення для дослідження деменції. Сучасні методи лікування цього захворювання ґрунтуються на припущенні, що спогади людини втрачені. Однак якщо вони все ж активуються в мозку, але просто не досягають свідомості, це свідчить про необхідність зміни підходу в лікуванні.

Фахівці мають допомагати вже наявним спогадам "прорватися" у свідомість людини замість того, щоб працювати з відновленням нібито втрачених спогадів.