Його купляють всі! Відключення світла штовхають вгору ціни на популярний продукт в Україні

В Україні в першій декаді лютого хліб подорожчає приблизно на 5% через зростання витрат на електроенергію, зарплати та роботу під час відключень світла. Для споживачів це плюс кілька гривень на місяць, але для пекарів – це критичний крок, щоб хліб і надалі залишався на полицях магазинів, передають Патріоти України.

Про це розповів перший віцепрезидент Всеукраїнської асоціації пекарів України Олександр Тараненко в коментарі ЗМІ. Уже в першій декаді лютого виробники планують переглянути ціни, у середньому буханець додасть близько 5% вартості.

За словами експерта, лише з початку року собівартість виробництва хліба зросла на 6-7%, і підприємства змушені частково перекласти ці витрати на кінцеву ціну. Ключовий удар по галузі завдало різке зростання вартості електроенергії. У січні тарифи підскочили майже на 30%, що автоматично збільшило витрати на виробництво хліба приблизно на 2-3%.

Окрім цього, свою роль відіграють аварійні відключення світла, які, хоч і не є постійними, трапляються кілька разів на місяць і додають ще близько 1% до собівартості. Ще один фактор – підвищення мінімальної заробітної плати з 1 січня. Для галузі, де значна частина процесів залишається трудомісткою, це відчутне навантаження. У підсумку виробники опинилися в ситуації, коли без коригування цін утримувати стабільну роботу стає дедалі складніше.

За словами Тараненка, 5% зростання ціни – це приблизно гривня або "гривня з хвостиком" на буханці. Для однієї людини стандартного хліба зазвичай вистачає на кілька днів, тож у масштабах місяця йдеться про додаткові кілька гривень.

Водночас пекарі визнають, що навіть таке підвищення є болючим для малозабезпечених людей. Проте без нього підприємства ризикують опинитися на межі зупинки, що створить значно серйозніші проблеми – дефіцит продукції та перебої з постачанням хліба.

Більшість великих хлібопекарських підприємств мають статус критичної інфраструктури і не підпадають під планові відключення. Але аварійні знеструмлення через обстріли трапляються дедалі частіше. У таких випадках заводи переходять на дизельні генератори, які масово закупили ще наприкінці 2022 – на початку 2023 року.

Проблема в тому, що генератори не призначені для безперервної роботи по кілька діб. Якщо вони працюють день-два-три без зупинки, техніка часто виходить з ладу. Уже були випадки, коли велике підприємство два дні трималося на генераторі, після чого він зламався, і завод на кілька годин повністю залишився без електрики.

До того ж електроенергія від генератора в рази дорожча, ніж з мережі. Для середнього підприємства це 60-70 літрів пального на годину, тобто близько півтори тонни дизеля на добу. Великі заводи споживають удвічі більше. Узимку ж доводиться використовувати арктичне пальне, яке не застигає при -30 °C, а воно приблизно на 8 гривень дорожче за літр.

Випікання – це лише фінальний етап. Виробничий цикл багатьох сортів хліба триває від 8 до 12 годин, а інколи й понад добу. Якщо в цей момент зникає електрика, тісто на стадії визрівання або закваски йде в брак – фактично в сміття.

Після відновлення живлення підприємству доводиться починати процес заново, витрачаючи додатковий час, ресурси та гроші. У підсумку кількагодинне відключення перетворюється на ланцюг проблем. Попри ризики, виробники не поспішають переходити лише на сорти хліба з коротким циклом виробництва. За словами Тараненка, пекарі залишаються "невиправними оптимістами" і працюють 24/7, щоб забезпечити населення звичним асортиментом.

Скорочення лінійки означало б перебої з постачанням і дефіцит окремих видів продукції, що в умовах війни є неправильним сигналом для суспільства. Проблеми виникають і з логістикою. Російські удари по інфраструктурі ускладнюють доставлення як борошна на заводи, так і готового хліба в магазини.

В умовах сильних морозів трапляються ситуації, коли хлібовозки просто зупиняються в дорозі через застигання дизельного пального. Водночас дефіциту борошна в Україні немає, адже виробників достатньо, а через скорочення населення й обсягів споживання існує навіть резерв виробництва близько 20%. Проблема не в сировині, а в доставленні.

Газотурбінні установки або сонячні електростанції з накопичувачами для більшості хлібозаводів залишаються недосяжною розкішшю. Газотурбіна потужністю близько 1 МВт коштує приблизно 17 млн доларів без урахування монтажу. У галузі є лише одне підприємство, яке змогло реалізувати такий проєкт за рахунок грантів і кредитів.

Сонячні станції також мають обмежену ефективність, адже основне виробництво хліба відбувається вночі, коли генерація мінімальна. Тому такі рішення можливі лише в комплексі з дорогими акумуляторними системами.

Невеликі пекарні мають менший запас міцності і в кризових умовах часто просто зупиняють роботу. Їх закриття майже не впливає на ринок, але створює додаткове навантаження на великі промислові підприємства, які змушені працювати навіть у найскладніших умовах і забезпечувати хлібом населення та Збройні сили України.