Хіти тижня. "Була вся синя": Спливли моторошні подробиці про дівчинку, яку спалили батьки на Житомирщині (фото)

До того, як убити й спалити п'ятирічну Дашу на Житомирщині, рідні батьки сильно били її. Про це розповіла прийомна мама вбитої дівчинки Наталія Коберник,

Коли Даші було півтора року, вона потрапила до лікарні зі страшними побоями. Звідти її забрали вже прийомні батьки. Як з'ясувалося, дитина страждала вродженим правостороннім паралічем Ерба і диплегією верхніх кінцівок (підвид ДЦП). Коли Наталія з чоловіком взяли її в сім'ю, Даша навіть не могла сидіти.

За словами прийомної мами, в свої півтора року Даша важила всього сім кілограмів. Це була виснажена хвора дитина. "Ми одразу почали з нею працювати. Стали водити її до всіх фахівців, пройшли 12 курсів реабілітації. І досягли непоганого результату. Розробили Даші ручку, вона вже могла брати цією рукою предмети. У нашій сім'ї дитина росла в любові і турботі", - додала жінка.

Через півтора роки з'явилися родичі Даші. "Спочатку прийшла її рідна бабуся. Сказала, що хоче побачити внучку. Ми не перешкоджали. Бабуся розповіла, що її доньку (матір Даші) постійно бив співмешканець, знущався, ламав їй руки. Бив, і коли та була вагітна. До речі, тому Даринка й народилася з паралічем. У її матері було ще двоє дітей, але їх у неї забрали. Також жінку позбавили батьківських прав. Спочатку до нас приїхала тільки бабуся. Наступного разу вона привезла і доньку — маму Даші, а потім і її співмешканця", — розповіла Коберник.

За словами жінки, Даша боялася родичів. Водночас активісти допомогли батькам через суд повернути дитину. "У нас Дашу забрали 12 квітня 2018 року. А вже в серпні ці нелюди, виявляється, її вбили. Останні дев'ять місяців ніхто не знав, де дівчинка і що з нею відбувається. Хоча соцслужби зобов'язані були це контролювати. В січні 2019 року несподівано з'ясувалося, що Дашу вже декілька місяців не бачив жоден соціальний працівник. Представники соцслужби з Овруцького району тричі приходили в цю сім'ю і жодного разу не бачили дитини. "Як це так? — питала я. — А якщо вони її вбили?!" "Наталіє Анатоліївно, що ви таке говорите", — відповідали мені соцпрацівники. — Хто міг її вбити?" — розповіла прийомна мати.

За її словами, історія з дитиною була тільки приводом для активістів. "Цим людям (або тим, хто за ними стоїть) потрібна наша земля. Місце, де ми зараз живемо, — для багатьох ласий шматочок. Тут хороша і дорога земля. Нам із чоловіком не раз натякали, що ми повинні звідси виселитися. А коли "активісти" після рішення суду прийшли забирати в нас дитину, то виламували в нашому будинку двері й вікна, кричали, щоб ми звідси забиралися. Звичайно, ми продовжували боротися за Даринку. У нас досі йдуть суди. Ось тільки самої Даші вже немає у живих", — сказала Наталія Коберник.