"Кілька днів з чотирма дітьми йшли пішки до Запоріжжя": Вчителька з Маріуполя розповіла про пережиті жахи

З окупованого міста вирушили 16 квітня. На той час український порт на Азові виглядав, як цвинтар. Тетяна Комісарова розповіла про свою історію, що їй довелося пережити, та як велося під окупацією. Патріоти України пропонують і вам прочитати історію маріупольчанки.

Життя у підвалі

Тетяна Комісарова – мама чотирьох дітей — шести, дев'яти, одинадцяти й тринадцяти років. Молодша дитина з інвалідністю. Жінка за фахом вчителька української мови. Раніше працювала в одній зі шкіл у Нікольському районі неподалік Маріуполя. Згодом стала доглядати за молодшою дитиною. Сім'єю вони й зустріли 24 лютого 2022 року, коли в Маріуполь вдерлися російські війська.

Вже на початку березня довелося перебратися у підвал. Тетяна розповідає: жили на п'ятому поверсі й перебувати там вже за кілька тижнів стало не можливо. Спочатку ще сирени попереджали про загрозу, а потім взагалі перестали сповіщати — обстріли велися постійно.

"Кожен день літали літаки та працювала артилерія, — розповідає Тетяна Комісарова. – Російські війська заходили й виходили. Поруч були зруйновані житлові будинки. Тому ми перебралися у підвал. Там трохи легше стало, коли вдалося провести світло від акумуляторів. А так, всі в пилюці були. Діти світла не бачили. Я своїм брала дуже багато книжок, щоб вони читали. Тому що малечі не дозволяли бігати, щоб не здіймати пил. Так ми жили понад місяць. У підвалі довелося відсвяткувати шестиріччя найменшої дитини".

Маріуполь був, як цвинтар: поховані люди у дворах, на дорогах, узбіччях

16 квітня сім'я вирішила вибиратися з міста. "В росіян була ідея не лише військових вбивати, а повністю зруйнувати місто, — переконана пані Тетяна. – Тому ми вирішили не чекати, а йти. На автобуси було важко потрапити, бо росіяни обманювали людей. Нам казали, ось там автобус стоїть, в бік Запоріжжя вивозить. А насправді біля них російські солдати стояли. Не вірила я, що на підконтрольну Україні територію повезуть. А так воно й було, і багато людей в результаті опинилися в окупованому Донецьку чи у Росії. Тож іншого виходу не було – лише йти пішки. Виїхати не в Росію було не реально. Ми йшли в бік Запоріжжя. А це 220 кілометрів. Чотири дні добиралися. Десь 140 кілометрів йшли пішки, а решта нас підвезли вже до міста. Речі везли на тачці. Так і дісталися міста".

Тетяна Комісарова не знала чи випустять їх з міста, і чи дійдуть до Запоріжжя. На момент виходу в місті російська пропаганда працювала сповна: повсюди були російські прапори, а "Единая Россия" роздавала гуманітарні пайки.

"Ми чекали моменту, коли стане трохи тепліше і мертвих людей позабирають із вулиць, — каже пані Тетяна. – Я не хотіла, щоб мої діти бачили це жахіття. Тож ми з батьком ходили тією дорогою і дивилися, чи все вже чисто, адже лише у цей час почали прибирати людей з вулиці. Місто виглядало, як цвинтар. Поховання були у дворах, на дорогах та узбіччях. І, звісно, все зруйноване".

Сім'ї вдалося вийти хитрістю. Вони не казали, що йдуть до Запоріжжя. На кожному блокпості казали, що вирушають до родичів у сусіднє село. "Я знала лише територію Нікольського району, а далі питали у людей, — пригадує Тетяна. - Люди виходили, бачили нас, цікавилися звідки ми. Казали, що постійно з Маріуполя був якийсь рух. Всі цікавилися, як там і що там, бо у всіх були родичі. До Львова дісталися 23 квітня, а в сина за кілька днів був день народження. Який він був щасливий, що не в підвалі. Ми ще жартували, мовляв, бачиш, коли в тебе будуть діти, якщо вони не хотітимуть до школи, ти скажеш, а я в школі жив".

Зараз сім'я облаштовується у Львові. Чоловік знайшов роботу, діти у садочку та школі. Жінка вирішила втілити в місті свою мрію і стати кравчинею. "У мене були ідеї створювати одяг, який буде поєднувати в'язання і шиття, — ділиться мрією пані Тетяна. - В'язати я вмію, а шити треба вчитися. Тому зараз набираюся кравецьких вмінь, щоб втілювати ідеї, які в мене виникають в голові. Я дуже давно хочу пошити одне пальто. Розумію, що це все мої фантазії, для цього потрібно знати як його робити, як його шити, яка тканина. Але я навчуся та обов'язково його зроблю".

Джерело: Еспресо.ТV

Ви будете здивовані! Шкільні хулігани в дорослому віці мають вищу зарплату і більш задоволені життям - результати дослідження

п’ятниця, 29 березень 2024, 6:52

Дорослі, які у шкільні роки були хуліганами, мають вищу зарплату та більш задоволені своїм життям, ніж ті, хто мав зразкову поведінку. Таких висновків дійшли фахівці Інституту соціальних та економічних дослідників Великої Британії, передають Патріоти У...

Очільник Міністерства культури розповів як збираються покарати Повалій, Лорак та інших зрадників України з артистичного цеху

п’ятниця, 29 березень 2024, 5:58

Вже напрацьовано перелік людей, які можуть підпасти під дію закону, в разі його прийняття, щодо позбавлення високих звань і нагород за підтримку ворога - Росії. Про це сказав т.в.о. міністра культури та інформполітики Ростислав Карандєєв в ефірі телема...