Клімат змінюється драматично і так швидко, що людство не встигне втекти на Марс: Кліматолог розповіла, що чекає на Україну та світ

Те, що клімат на планеті змінюється, дедалі важче заперечувати чи не помічати. Кліматичні зміни стають дедалі відчутнішими і в Україні. Скорочення тривалості зимового періоду, температурні рекорди та тропічні ночі влітку, тривалі бездощові періоди, потужні зливи, які то затоплюють станції метро у Києві, то спричиняють потоп у Криму, зникнення річок та зменшення біорізноманіття – усе це прояви та наслідки кліматичних змін, які вже відчувають на собі українці. Але, враховуючи швидкість змін, це далеко не все, з чим нам доведеться мати справу.

Про причини тих природних явищ, які відбувалися в Україні протягом останнього часу, та про подальші можливі наслідки кліматичних змін для нашої країни та світу розповіла кліматолог, географ-метеоролог, завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту Віра Балабух.

Кліматолог розповіла, як зміниться характер та тривалість сезонів в Україні, від яких природних катаклізмів наша країна може потерпати, чому частина території України та інших країн може опинитися під водою, чи може на зміну глобальному потеплінню прийти глобальне похолодання, а також чи здатне людство відвернути апокаліпсис, і чому не варто сподіватися врятуватися на Марсі.

– Щонайменше три липневі ночі у Києві побили температурні рекорди і стали найтеплішими за останні щонайменше 140 років. Чим це було обумовлено?

– Протягом двох тижнів липня Україна потерпала від шаленої спеки – температура повітря сягала +35 градусів не лише у південних, але й у північних областях країни. Причому спекотно було не тільки вдень, але й вночі, коли температура сягала більше 20 градусів – фактично це були тропічні ночі.

Цю спеку обумовлював потужний антициклон, під впливом якого перебувала Україна. Як правило, при такій синоптичній ситуації у нас спостерігається безхмарне небо, велика тривалість дня, суттєве прогрівання земної поверхні, через що нагрівається і атмосфера. Але цього разу спека посилювалася ще й адвекцією (переміщенням повітря в горизонтальному напрямку та перенесенням разом із ним його властивостей, – Ред.) теплого і спекотного повітря зі східних та південно-східних регіонів, тобто з Середньої Азії та Прикаспійського регіону. Ці чинники зіграли негативну роль, і в підсумку високі температури трималися не лише вдень, але й уночі. Тому ми й мали один із найбільш тривалих періодів із тропічними ночами.

– Яка загальна тенденція – чи ставатимуть теплі періоди в Україні дедалі тривалішими і спекотнішими? До яких температур українцям доведеться звикати?

– Літо в Україні стає теплішим, і збільшується його тривалість (воно починається раніше і триває довше). Зокрема, торік літо почалося приблизно за календарем і тривало майже до середини жовтня. У попередні роки літня температура спостерігалася навіть у травні та квітні у північних областях України.

Така тенденція до збільшення тривалості літнього періоду та підвищення температури спостерігається вже кілька десятиліть поспіль, причому останні п’ять років виявилися найтеплішими. Вони були надзвичайно спекотними не лише в Україні, але й у Європі, та у північній півкулі в цілому.

Упродовж останніх 30 років (в 1991-2020 рр.) в Україні спостерігалися найвищі темпи зміни середньої річної температури повітря – на 0,77 градусів. Це дуже високий темп, який майже втричі перевищив темпи росту глобальної температури за рік – на 0,21 градуса за десять років.

Для пересічного громадянина це мізерні цифри, які нібито ні про що не говорять. Але цей показник дуже важливий, бо свідчить про зміну всього термічного режиму. І Україна потрапила до переліку регіонів планети (за винятком полярних широт), де ці зміни температури протягом останніх 30 років відбувалися найвищими темпами.

2016-2022 роки на материковій частині України стали найтеплішим періодом за останні 60 років та, ймовірно, за весь період інструментальних спостережень – за майже 140 років.

– Чому в Україні так швидко зростає температура?

– Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно ще проводити дослідження. Поки що можемо лише припустити, що у нас відбувається серйозна зміна атмосферних процесів, які впливають та формують температуру. У теплий період року збільшується повторюваність антициклональних змін, і у нас переважає область високого тиску, а в цій області спостерігається інтенсивний прогрів повітряних мас. Плюс накладається адвекція.

Та для того, щоб говорити більш точно, потрібно проводити відповідні дослідження. І наступного року у нас є шанс провести більш ґрунтовні і цілеспрямовані дослідження, щоб виявити основні процеси та тенденції в Україні і зрозуміти механізми змін. Цьому сприятиме Кліматична програма, концепція якої підписана президентом у березні.

– Тобто поки що невідомо, через що саме у нас так відбувається?

– Значною мірою це зумовлено зміною атмосферної циркуляції, зокрема, збільшенням повторюваності днів із антициклональною погодою у теплий період. Це характерно не лише для України, а й для північної півкулі в цілому.

Найбільш суттєві зміни – в полярних широтах, через що порушується баланс між полярними та екваторіальними широтами. Чим більша різниця температури на екваторі та полюсі, тим більші термічні градієнти спостерігаються між ними. Саме вони формують баричні градієнти та, відповідно, "струминні течії", вздовж яких відбувається переміщення циклонів і антициклонів. Як правило, ці потоки направлені паралельно, але, якщо температура повітря в Арктиці суттєво зростає, потік стає нестійким, змінює свій напрямок, і частина повітряних мас починає рухатися за синусоїдою.

Через це у деяких регіонах повітря із субтропічних і тропічних широт починає рухатися у полярні широти та, навпаки, з арктичних широт – у тропічні. Через це в Сахарі випадає сніг або у США трапляються сильні морози.

Здавалося б, як таке можливо, якщо звідусіль говорять про глобальне підвищення температури, а тут раптом сильні морози? Насправді це сторони одного процесу – збільшення меридіональності, тобто зміни струминної течії, вздовж якої відбувається переміщення повітряних мас. Мало того, що зростає амплітуда цієї хвилі, і повітряні маси заходять усе далі на північ і на південь, вона ще й уповільнює свій рух. Завдяки цьому області високого тиску стають більш інертними і повільніше рухаються – вони ніби зупиняються та починають блокувати переміщення циклонів. Тому й виходить, що антициклон у певному регіоні перебуває довше.

Так, наприклад, у липні антициклон, що перебував в Україні, формував погоду на значній території – в нашій країні, Росії та Білорусі.

З іншого боку, коли блокується переміщення циклонів, країни починають потерпати від потужних злив. Саме тому цього року сильні зливи наробили лиха у Німеччині, Польщі та Чехії. Там циклони, які повинні були рухатися далі на схід, зустрічали на своєму шляху перепону – потужний антициклон, через що були змушені тривалий час перебувати на одному місці, поки не зруйнуються. Тому потужні зливи, які пролилися в Німеччині, були обумовлені тривалим перебуванням циклонів на цій території.

Як правило, атмосферний фронт може переміститися за декілька годин, і за цей час випадає певна кількість опадів. Якщо ж він лишається на місці дві доби і більше, він дає набагато більшу кількість опадів в одній місцевості.

На жаль, стала прослідковуватися тенденція до того, що в одному регіоні переважає антициклональна – суха і спекотна – погода, а в іншому, навпаки, йдуть дуже інтенсивні зливи, які спричиняють паводки, завдають великої шкоди і забирають життя людей.

– Ми трохи відійшли від запитання про те, якими у нас будуть літні періоди в подальшому. Ви сказали, що вони будуть більш тривалими і спекотними, але чи не могли б ви уточнити, до яких температур нам варто готуватися влітку? Які температури для нас тепер ставатимуть нормою?

– Літо за останні 30 років стало на 1,5 градуси теплішим, ніж у 1960-1990 роках. Змінилася кліматична норма. Найбільше температура зросла в липні і серпні: якщо липень став на 1,6 градуса теплішим, то серпень потеплішав ще більше.

Сучасні наукові методи не дають можливості скласти точний прогноз погоди на місяць чи більш тривалий період і сказати, якою буде температура в певний день. Ми можемо говорити лише більш узагальнено: яким буде місяць – теплішим чи прохолоднішим відносно якоїсь кліматичної норми.

Таким чином, наприклад, серпень 2021-го буде явно теплішим, у порівнянні з останніми десятиріччями, які були найспекотнішими. Тож спека у серпні у нас переважатиме, хоча траплятимуться і періоди більш прохолодної погоди.

Спекотна погода – це може бути і +32, і +40. Цікаво якраз те, до яких показників ми наближаємося?

– Немає методів, які дозволять спрогнозувати, якою буде температура. Можемо говорити тільки про те, що температура буде на 1-2 градуси вищою, ніж у цілому температура за місяць у період 1991-2020 рр.

– Якщо зараз температура у світі зростає, наскільки я розумію, на тлі зниження сонячної активності, то що буде коли ця активність зросте? Які температури ми можемо отримати влітку?

– Так, дійсно. Ви поставили дуже цікаве запитання, тому що досі говорили, що підвищення температури у світі обумовлено підвищенням активності Сонця. Але останні роки у нас навпаки спостерігалося зменшення сонячної активності. І саме останні п’ять років, коли відбувалося найінтенсивніше зменшення сонячної активності, були найтеплішими роками за весь період інструментальних спостережень, а, можливо, і не за одну сотню років.

Зростання температури більшою мірою зумовлене антропогенним чинником, тобто людською діяльністю та викидами парникових газів. Якщо до цього чинника додасться ще й підвищення сонячної активності, температура повітря може відчутно зрости. До середини ХХІ століття вона може збільшитися для України в середньому на 1,5 градуси у порівнянні з початком цього століття.

Вкрай важливо не допустити такого або більшого підвищення температури. Адже коли температура підвищується на 2 градуси і більше, відбуваються незворотні зміни в екосистемах.

Наприклад, у 2020 році середня за рік температура була вищою від кліматичної норми на 2,8 градусів. І тоді у нас практично не було зими, не було снігового покриву, що зрештою призвело до проблем із водопостачанням. Спочатку ми мали велику посуху, а потім на західній Україні сталися великі повені. Пізніше – масштабні пожежі, які спостерігалися на тлі високої температури і дефіциту опадів.

Всі ці процеси спостерігаються, коли температура повітря піднімається на 2 градуси і більше.

Але потрібно розділяти зміну термічного режиму та режиму зволоження. Вони не залежать напряму один від одного, тобто не означає, що підвищення температури завжди супроводжується посухою. В Україні відбуваються цікаві процеси: у нас на фоні високої температури (особливо в теплий період року) збільшується кількість днів без опадів. При цьому сумарна кількість опадів за цей період суттєво не змінюється. Але період без опадів збільшується дуже суттєво.

В окремих регіонах України на фоні дуже високої температури опадів може не бути місяць, два і навіть більше. Після того випадає дощ – за пару годин двох- або тримісячна норма опадів!

У нас одночасно з підвищенням температури збільшується інтенсивність опадів (вони стають більш потужними), збільшується тривалість бездощового періоду. Такі процеси у нас триватимуть і надалі.

– Окрім дедалі вищих температур, літо в Україні стало супроводжуватися ще й потужними (ледь не тропічними) зливами, коли за півгодини, наприклад, випадає тижнева норма опадів. Чи може в Україні це явище набути справді загрозливих масштабів, як, наприклад, у Німеччині?

– Звичайно, у нас цілком можливі такі самі ситуації, як у Німеччині. Пригадайте, наприклад, яка кількість опадів на початку літа випала в Криму. На горі Карадаг було зафіксовано 97 мм опадів! Це дуже багато. Також у Маріуполі та у Запорізькій області в цілому випадала велика кількість опадів. Таким чином, уже зараз періодично в різних регіонах України спостерігаються такі дощі, коли протягом невеличкого проміжку часу може випасти місячна або й тримісячна норма опадів. Відтак, процеси, які спостерігалися в Німеччині, вже зараз відбуваються і у нас. Це, на жаль, не випадковість, а закономірність.

Підвищення температури, крім іншого, призводить ще до однієї зміни. Чим вища температура, тим більше вологи повітря може вмістити в собі. Наша країна розташована у помірних широтах, тож вологості в нашому повітрі вистачає. І якщо на висотах трапляються затоки вологого або більш прохолодного повітря, це призводить до зростання нестійкості атмосфери. Завдяки цьому утворюються потужні хмари: зараз верхня межа хмар може сягати 15-18 км, а інколи й 20 км! У 80-ті роки минулого століття хмари розвивалися тільки до 13 км.

Причому такі хмари дуже швидко виникають і стрімко зростає їхня потужність. Уявіть собі, якщо ця хмара збільшується на декілька кілометрів, наскільки більше вологи вона може вмістити в собі.

Звідси і виникає проблема, що зливи і шквали стають дуже потужними і небезпечними, і град стає більшого діаметру.

– Як в Україні змінився характер та тривалість сезонів за останні, скажімо, 10-20 років? Наскільки драматичні ці зміни? Можливо, це суб’єктивне враження, але чому дедалі коротшими стають весна і осінь, а перехід від холоду до тепла та навпаки – більш різким?

– Це справді суб’єктивне враження. У нас змінюється тривалість сезонів, але інакше.

Наразі збільшується кількість літніх днів (літо починається раніше і закінчується пізніше). А літній день – це коли середня температура за добу більше 15 градусів. І такі дні тепер можуть спостерігатися навіть у холодний період року, наприклад, бували вони у лютому і у вересні. У грудні 2019 року вдень температура на Франківщині сягала вище 20 градусів.

Таким чином, в Україні дійсно відбувається зміна тривалості сезонів за рахунок зменшення холодного періоду. У підсумку зимових днів, коли середня добова температура нижче нуля, стає все менше і менше. І ми вже мали безпрецедентний випадок зими 2019-2020 року, коли зимових днів можна було нарахувати всього близько десяти – це була найкоротша метеорологічна зима за всю історію спостережень, фактично її майже не було. Тож ми все частіше бачимо, що осінь переходить у весну, минаючи фазу зими. Особливо це стосується південних областей України.

Тому не можна говорити, що у нас стала коротка осінь і коротка весна – у нас стає все коротшою зима. Часто ми не можемо зрозуміти: що це в нас – продовжується осінь чи вже почалася весна, тому що температура повітря протягом майже п’яти місяців відповідає типовому листопаду (так було у 2019-2020 рр.).

– Якими, за вашим прогнозом, будуть найближчі зими – м’якшими чи суворішими, більш сніжними, дощовими чи сухими, чи зміниться їхня тривалість? Зокрема, зима 2021-2022 чим буде відмінною від попередніх?

– Ті методи, якими користуються сьогодні метеорологи в усьому світі, дозволяють робити прогноз на сезон чи на місяць про середнє відхилення, тобто аномалію температури. Але скласти прогноз на найближчі декілька років неможливо, бо таких метод немає. Кліматичні прогнози – це не прогнози погоди, а варіанти того, якою може бути погода в залежності від сценаріїв розвитку суспільства. І таких сценаріїв – маса. Тому неможливо сказати, якою буде погода в 2021-2022 роках. Просто немає метод, які б дозволили скласти такий прогноз.

– Але загальна тенденція така: зими стають більш короткими і більш м’якими в Україні?

– Так, дійсно. Суворість зими зменшується. Це характерно і для західних, і для східних областей України, хоча на сході традиційно у нас зима більш сувора.

Але слід зважати на ще одну тенденцію. Хоча загалом суворість зими зменшується, як і її тривалість, і кількість морозних днів, при цьому кількість днів із сильними морозами у нас лишається такою ж, як була раніше. Це теж проблема, тому що протягом зими у нас часто зберігаються плюсові температури, а, відтак, у рослин навіть не припиняється період вегетації, але потім раптом йде заток холоду і мороз -20. В результаті ми за один-два дні втрачаємо наші плодові дерева, як сталося цього року.

Те, що кількість днів із сильними морозами не змінюється на фоні збільшення температури, є великим викликом для сільського господарства, який вимагає вжити певних заходів, адаптуватися до нових умов, аби в подальшому не втрачати врожаї.

– Востаннє ми з вами спілкувалися близько року тому. За рік температурний режим/клімат в Україні змінився суттєво, чи рік надто короткий проміжок часу, щоб зафіксувати зміни?

– Цього року ми ще частіше говоримо, що клімат змінився, що нас ще більше дивує погода. На відміну від минулого року, який був досить посушливим, цього року у нас все-таки у квітні-червні випала досить велика кількість опадів, і ці декілька місяців були дещо прохолодними у порівнянні з попередніми роками. Хоча і червень, і липень у нас доволі спекотні. Дуже ймовірно, що 2021 рік теж виявиться аномально теплим. Він, можливо, не стане одним із найспекотніших років, але він однозначно буде теплішим за роки минулого століття.

– Взагалі, до якого зараз кліматичного поясу відноситься наша країна, наскільки далеко ми пішли від помірного клімату й наскільки наблизилися до тропічного?

– Поки що далеко від помірного клімату ми не пішли, ми залишаємося у помірних широтах. І у нас все-таки в основному зберігається погода, характерна для помірних широт. Але у південних областях Україні (Одеській та Херсонській) погода все більше стає схожою на погоду субтропічних широт, зокрема, на погоду, яка характерна для Криму.

Крім того, у великих містах (таких як Київ) на всі процеси накладається ще й ефект великого міста – "острів тепла", за рахунок якого температура повітря може бути на 5-10 градусів вища, ніж у передмісті.

– Які виклики для України створюють зміни клімату, до яких проблем і загроз нам варто готуватися? Голод, брак води..?

– Зміна режиму зволоження призводить до двох проблем: з одного боку, мало води, але з іншого – в певні періоди багато води. Тобто можливі періоди, коли буде спостерігатися гострий дефіцит опадів, та періоди, коли, навпаки, певні регіони можуть бути затоплені. Це стосується і Карпат, і південних областей. Цього року дуже потерпали від цих явищ південні міста України, наприклад, Маріуполь. Ця проблема є і буде залишатися та поглиблюватися. До цього слід бути готовими всім галузям, які пов’язані з водою. Без води неможлива ні стала робота жодної галузі, ні просто життя.

Збільшується кількість та інтенсивність небезпечних явищ погоди: потужні зливи, сильні вітри, висока пожежна небезпека. Більш потужними стають грози, у більш холодний період – ожеледь, налипання мокрого снігу, снігопади. Якщо взимку у нас температура повітря стає вищою, то змінюються структура опадів, і вони випадають переважно у вигляді дощу або мокрого снігу. Налипання мокрого снігу завдає суттєвої шкоди, ламає дерева та дахи будинків.

У нас зростає спека та підвищуються температури. У липні ми дуже добре відчули на собі, що таке тривалий спекотний період. У цей час люди часто себе погано почувають, бо зростає тепловий стрес і збільшується теплове навантаження. Все це вкрай негативно впливає на людський організм. Крім того, це стає великим навантаженням на електромережі, тому що всі намагаються встановити кондиціонери, аби якось врятуватися від спеки. І електромережі часто не витримують такого навантаження, особливо коли це стосується великих міст та старих регіонів, де просто немає куди ставити нові трансформатори.

– І інший бік медалі цього питання – які нові можливості для нас відкривають зміни клімату, чи несуть вони якісь позитивні моменти?

– Однозначно. Коли ми говоримо про зміну клімату, ми насамперед говоримо про небезпеку, але не варто забувати, що, окрім викликів, у нас з’являються ще й нові величезні можливості. Якщо теплий період стає більш тривалим, збільшується період вегетації рослин і період теплозабезпечення сезону. Це відкриває нові можливості для сільського господарства. Зокрема, це дозволяє вирощувати нові культури, яких досі у нас не було. Зверніть увагу, скільки нових культур у нас з’явилося, навіть на Київщині. Тут уже нікого не здивуєш магнолією, хурмою, виноградом чи персиками, не кажучи про баклажани чи перець, які ще в 70-х роках вирощували лише на півдні України, а тепер вони ростуть практично в кожній садибі.

Це також означає можливість отримати додатковий, тобто третій, урожай завдяки тому, що холодний період стає більш теплим. Озимі культури у нас дозрівають тепер на два-три тижні раніше, а це відкриває можливість для отримання додаткового врожаю післяжнивних культур.

Тому Україна може стати житницею Європи і не тільки. Ми маємо унікальні можливості для цього. І зміни клімату в цьому плані дуже сприятливі для нашої країни.

– Чому цього року, як ніколи, від природних катаклізмів потерпав Крим? Окрім традиційного дефіциту води, тепер були ще й повені, підтоплення, селеві потоки, "каміння з неба"… Ці явища тепер стануть традиційними для Криму?

– У Криму якраз і проявилася та проблема, про яку ми згадували вище – то мала вода, то велика вода. Кримський півострів цього року, як ніхто, відчув на собі все це. Проте так відбувалося не лише в Криму – від цього потерпали всі наші південні області.

Спостерігався цікавий процес: над Чорним морем весь час утворювалися циклони, а на схід від України утворювалися блокуючі антициклони, які не давали можливості рухатися циклонам. В залежності від того, в якому місці цієї системи перебував той чи інший регіон, переважали відповідні погодні умови. Криму і південним областям України цього року не пощастило, тому що вони перебували під впливом дуже потужної циклонічної діяльності, яка була заблокована антициклоном. Тому там і спостерігався тривалий період циклонічної погоди, з яким були пов’язані рясні опади. Періодично атмосферні фронти загострювалися і давали велику кількість опадів.

Також на це впливали і місцеві аерографічні умови. Тобто Кримські гори могли утворювати додаткову кількість опадів в залежності від того, як рухалися потоки.

Втім, не варто думати, що ці явища для Криму віднині стануть традиційними.

Отже, питання не в тому, будуть чи не будуть нові підтоплення через велику кількість опадів, а в тому, де саме наступного разу вони будуть, який регіон опиниться під ударом. А це може бути будь-який регіон, в тому числі Київщина з усіма її дамбами і застарілою інфраструктурою. Тож ми повинні враховувати можливість такого сценарію, бо це питання виживання.

– Чи пов’язані зі зміною клімату такі явища в Україні, як, наприклад, навала медуз в Азовському морі, навала сонечок на Херсонщині тощо? І якщо так, то до яких ще подібних сюрпризів нам варто готуватися?

– Напевно, це питання не зовсім до мене, бо я – метеоролог, а не ентомолог, і тому пояснити, чому цього року з’явилося так багато сонечок, не можу. Але знаю, що цього року спостерігалися досить високі температури Чорного та Середземного морів, і була інтенсивна циклонічна діяльність. Висока температура води сприяла збільшенню контрастів та посиленню циклонічної діяльності. А якщо температура дещо вища, ніж зазвичай, це сприятливі умови для розвитку тих же медуз чи інших істот, що живуть у морі, а також комах.

Коли в певному регіоні суттєво змінюються кліматичні умови, змінюються і види рослин, які там ростуть, і види тварин, які там живуть. Якщо для рослин і тварин умови стають некомфортними, вони змушені рухатися туди, де їм краще, або інакше вони гинуть.

Тому ще одна проблема, пов’язана зі зміною клімату – зменшення біорізноманіття. Через зміни клімату вже зникла велика кількість видів рослин і тварин.

Натомість з’являються рослини чи тварини, які не були характерними для певного регіону – вони поступово починають заповнювати вільні ніші, але при цьому немає хижаків, які могли б якось регулювати їхню чисельність. Це чудово видно по рослинах, наприклад, зараз у нас всі поля поросли такою ніби білою ромашечкою, і з цих квітів навіть продають букети. Але це стенактис – надзвичайно агресивний бур’ян, який витісняє практично все у лузі, полі чи на городі. У підсумку із величезної кількості рослин, які були, залишається тільки стенактис, який не їсть наша худоба, і ми втрачаємо великі площі земель.

Також виникає проблема з комахами, які звикли харчуватися нектаром певних рослин. Якщо немає цих рослин – комахи теж зникають.

Тож проблема збереження біорізноманіття в умовах зміни клімату актуальна для всіх, у тому числі й для України. Тем більше, що в Україні темпи зміни температури – одні з найвищих на планеті протягом останніх 30 років.

– Зважаючи і на кліматичні зміни, і на бездумну діяльність людей щодо вирубування лісів, скажіть, що, по-вашому, чекає на Карпати, у якому вигляді вони збережуться?

– Ми говорили про тенденції, які спостерігаються, зокрема, про збільшення інтенсивності опадів. Через те, що у нас змінюється атмосферна циркуляція і термічний режим, хмари стають більш потужними, а опади – більш інтенсивними, і з них випадає більша кількість опадів. А саме в Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні.

Якщо у нас у цьому регіоні, особливо на високогір’ї Карпат, опади стають більш інтенсивними, вони завдаватимуть значно більшої шкоди. Уявіть собі, що буде, якщо 300 літрів води на квадратний метр, які випали в Кримських горах, випадуть за декілька годин у Карпатах, тим більше, на тих схилах, де зараз немає лісу, зате є дороги з коліями майже по пояс, зробленими лісовозами. Ці дороги стануть штучним шляхом для цих потоків, в результаті раніше воді потрібно було декілька годин, щоб добратися до підніжжя гір, то зараз вона туди потрапляє миттєво. Відтак, ризик загинути для людей, які або живуть, або відпочивають біля підніжжя таких гір, є надзвичайно великим.

Також є великий ризик виникнення селевих потоків, сильних паводків, особливо пов’язаних зі зливами. І цей ризик зростає саме завдяки бездумній рубці лісів. Ці ліси – не просто наші легені, вони ще й акумулюють вологу, яка випадає в горах. Це особливо важливо, коли цієї вологи стає дуже багато – її потрібно чимось утримувати. Інакше без лісів ми матимемо, наприклад, великі паводки на Дністрі, які зноситимуть усе на своєму шляху.

– Зважаючи на те, як швидко в Україні пересихають та зникають річки, наскільки близькі ми до реальної проблеми дефіциту води? І чи можемо ми втратити наші найголовніші водні артерії: Дніпро, Десну, Дністер?

– Останні п’ять років у нас були надзвичайно спекотними, але, крім того, вони були ще й посушливими. За цей період нашим водним ресурсам було завдано великої шкоди.

З одного боку, підвищення температури повітря взимку – непогано: коли зими менш суворі, ми менше коштів витрачаємо на теплий одяг, не мерзнемо, але економимо на опаленні. Але з іншого боку, це впливає на опади – вони випадають переважно у вигляді дощу, а не снігу. Тобто стійкий сніговий покрив у нас або не утворюється зовсім, або зберігається дуже короткий період. А це дуже згубно для наших річок, тому що річки в Україні мають переважно снігове живлення. Якщо річки не отримують цього живлення від снігу, вони не поповнюють свої запаси. А потім, коли у нас настає спекотне літо з довгим бездощовим період і високими температурами, що сприяють випаровуванню вологи з поверхні, багато наших невеличких річок просто зникають із географічної карти.

Крім того, не лише річки зникають, але й пересихають болота, зникає вода у верхніх горизонтах ґрунту, та ще й змінюється якість води – вона стає надто мінералізованою і непридатною до пиття.

Тому все це зумовлює проблеми із водопостачанням в нашій країні. Та й людська діяльність відіграє велику роль. Подивіться хоча б на те, що сталося з берегами річок, наприклад, Росі та Десни. Люди стільки всього набудували, настільки змінили русло цих річок, що це стало просто небезпечним, адже люди порушили процеси, які були характерні для цієї річки.

– Якось ви говорили, що проблема дефіциту води – це вже наша проблема, а не наших дітей та онуків…

– Так, це справді так. І торік ми вже побачили, що ця проблема стоїть дуже гостро. Уже відбулося навіть засідання РНБО з приводу проблем водозабезпечення. Ситуацію торік врятували дощі, які випали в травні 2020-го, особливо в західних регіонах. Але та ж Одеська область минулого року дуже потерпала від дефіциту води. Там була величезна посуха, через яку була втрачена чимала кількість урожаю.

– Кілька днів поспіль цього літа Німеччина потерпала від повеней, потоп почався і в деяких регіонах Австрії. Через ці повені загинуло чимало людей. Чому відбувається це "випробування водою"? І яка ймовірність, що потопи стануть буденністю для Європи? Для яких країн найбільш небезпечна ситуація в цьому плані? Чи наступного року під ударом може опинитися будь-яка країна?

– Однозначно. В Європі відбуваються ті самі процеси, що й у нас, які призвели до потопу в Криму. Європа ближча до Атлантики, тому більш потужні циклони, які приносять багато вологи, частіше заходять на території європейських країн. Україна – в глибині континенту, далі від Атлантики, тому до нас приходить менше повітряних мас.

Але тенденція до збільшення інтенсивності небезпечних явищ характерна для всіх регіонів Європи, а в Україні імовірність таких явищ суттєво зростає.

За даними міжурядової групи експертів із питань зміни клімату, у минулому столітті (1900-1980 рр.), температурні рекорди встановлювалися кожні 13,5 років, то з 1980 року ця періодичність збільшилася до трьох років. Це стосується не лише температурних рекордів, але й інших явищ. Бо температура – це важливий чинник, який впливає на всі процеси в атмосфері. Тож збільшення частоти температурних рекордів – це небезпечна тенденція яка спостерігається у світі.

– Внаслідок підвищення рівня Світового океану які території чи країни ризикують піти під воду? Яким чином підвищення рівня Світового океану відчуватиме Україна, тобто чи є у нас райони, які можуть затонути?

– Вилково на Одещині стане одним із перших районів, який відчує на собі підвищення рівня Світового океану…

Якщо подивитися на карту зміни температур, то найбільші зміни спостерігаються в арктичних широтах. Зростання температури в цих широтах призводить до зміни атмосферної циркуляції і тягне за собою негативні наслідки, які ми всі відчуваємо на собі. А до кінця століття середня температура повітря в арктичних широтах може зрости на 8-10 градусів, у порівнянні з сучасним періодом.

Є така закономірність, що підвищення середньої за рік температури на 1 градус призводить до збільшення теплого періоду на 10 днів. Тобто, якщо температура зросте на 10 градусів, то в полярних широтах теплий період збільшиться на три місяці!

За таких умов танення арктичних льодовиків просто неминуче, як і підвищення рівня Світового океану. А раз так, то практично всі узбережжя всіх материків будуть дуже потерпати від підвищення рівня Світового океану. Але найбільш вразливими виявляться країни, що знаходяться в Океанії, тобто території яких виникли за рахунок рифів – вони можуть бути затоплені. Вже зараз є випадки, коли люди змушені залишати острови, тому що вони зникають під товщею води.

Крім того, якщо подивитися на карту розташування великих міст, то, як правило, вони розташовані на узбережжях океанів, і саме на узбережжях проживає більшість населення нашої планети. Якщо буде підніматися рівень світового океану, саме ці місця будуть найбільш вразливими і підуть під воду.

Недаремно говорять про те, що це вже становить велику проблему. Ми вже бачили, що відбувалося, коли заходили тропічні урагани чи тайфуни на це узбережжя, наприклад, якого лиха накоїв у Лос-Анджелесі ураган Катріна. Хоча ймовірність такої події передбачали, і було багато що зроблено, щоб убезпечитися і врятуватися... Якби цього не зробили, наслідки були б більш катастрофічними. Зараз така тенденція зберігається і буде тільки посилюватися.

Це – реальна загроза для дуже багатьох регіонів, в тому числі й для України. У нас є внутрішні моря – Чорне і Азовське. Цілком можливе підняття рівня цих морів, і тоді під загрозою опиняться українські узбережжя, особливо низинні частини (де знаходяться лимани). Вони можуть бути затоплені.

Під загрозу потрапляють і наші порти, бо це буде не просто підвищення рівня океану, але й ерозія – руйнування всіх берегів. Ми вже зараз бачимо багато ерозійних процесів у цих районах, але з підвищенням рівня води вони ставатимуть більш загрозливими.

– Чи може змінитися глобальна тенденція з потепління на похолодання? Як скоро і від чого це залежатиме?

– Звичайно, може. Наприклад, це можливо, якщо буде дуже потужна вулканічна діяльність на планеті, під час чого станеться потужний викид аерозолів в атмосферу – і ми матимемо ефект "ядерної зими". Але для цього потрібно, щоб одночасно у багатьох регіонах світу прокинулися вулкани, активізувався весь вулканічний пояс. Також це може спричинити падіння метеориту.

Втім, імовірність таких подій надзвичайно мала. Більш імовірно, що людство, кількість якого зростає і яке веде дуже активнішу діяльність, все більше впливатиме на природу. Своїм впливом ми змінюємо атмосферу, всю планету. Причому не лише обличчя планети, але й рослинний і тваринний світ. Якщо ми не зупинимося і не зможемо спинити потепління на 2 градуси, то для багатьох регіонів нашої планети це матиме катастрофічні наслідки. Адже виникнуть такі умови, в яких просто неможливо буде жити.

У такому випадку проблема кліматичних біженців буде стояти надзвичайно гостро. Зокрема, вона буде дуже актуальною для України. Адже, у порівнянні з африканськими чи азійськими регіонами, де люди часто повністю втрачають урожаї, Україна є більш безпечним регіоном, тому саме сюди будуть стікатися кліматичні біженці. Україна все одно лишатиметься у помірних широтах, і, навіть якщо у нас стане посушливіше, умови все одно лишатимуться значно сприятливішими, ніж деінде.

Отже, Україна невдовзі може стати країною, куди переселятиметься велика кількість населення. Питання – наскільки ми до цього готові?

– Чи здатне людство не тільки уповільнити чи зупинити зміну клімату, а й відіграти процес назад? Чи у людства одна дорога – до апокаліпсису?

– Життя змусить нас уповільнити та зупинити зміни клімату. Якщо захочеш жити, будеш змушений робити все для того, щоб вижити. Проблема в тому, що й досі багато людей не розуміють серйозності цих змін. Хоча вже зараз, коли температура зростає на 1,5 градуси, ми це реально стали відчувати. А коли зміни будуть ще більшими, ми матимемо ще більшу кількість небезпечних явищ, будемо втрачати своє майно і рідних. Ці втрати нас змусять змінюватися. Це – питання виживання. Інакше майбутнього у нас не буде.

Але проблема в тому, що, навіть якщо сьогодні ми раптом припинимо всі викиди парникових газів, на жаль, потепління так швидко не зупиниться. Адже потепління вже набуло такого масштабу, що його не спинити за один рік – надто сильно прогрілися наші океани. Товща океанів надзвичайно прогрілася, наприклад, Атлантичного – до 2 км і більше. Це дуже потужна термодинамічна машина, яка ще не одне десятиліття впливатиме на процеси на нашій планеті. Питання в тому, чи ми й далі будемо все розігрівати чи зупинимо процес?

Приклад із коронавірусом – дуже показовий. Коли був введений локдаун, у багатьох країнах була призупинена робота промислових підприємств, відбулося суттєво скорочення викидів парникових газів, але попри це 2020 рік став одним із найтепліших років і всього на 0,01% поступився 2016 року.

Тобто ці процеси набули глобального масштабу, тому якщо ми не зупинимося, нашим дітям виправляти ситуацію буде ще важче.

– Ви в цьому сенсі песиміст чи оптиміст: людство виправиться?

– Чесно кажучи, останнім часом я стаю песимістом. Ми багато говоримо, але дуже мало робимо. Нам потрібно вже зараз вжити багато заходів, інакше ми втратимо все, і Марс нас не врятує. Ми не встигнемо освоїти Марс, щоб втекти туди. Та й треба поборотися за Землю, адже за своїми умовами, вона набагато краща, ніж "червона планета".