Київські музейники показали унікальне знаряддя кінного воїна 3000-річної давнини, котрі вдалось конфіскувати у чорних археологів

У столиці поповнилася колекція національної спадщини — до Музею історії України надійшли рідкісні бронзові елементи кінської вузди, яким близько трьох тисяч років. Це не просто предмети побуту, а частина історії епохи, коли територією сучасної України заселяли маловідомі племена, письмових згадок про котрих немає, за виключенням войовничих кімерійців, чия могутня кіннота панувала у Причорноморських степах тієї доби та тривожила набігами багаті поселення далеко за межами своїх володінь.

Отже віднайдені вудила цілком могли належати кімерійськрму воїну, що ще доведеться з'ясовувати додатково. Так от, ці удила оздоблені псаліями — спеціальними елементами вузди, які слугували для керування конем — а також два окремі псалії. За оцінками фахівців, ці предмети датуються IX — першою половиною VIII століття до нашої ери. Їх виготовлено з бронзи, що свідчить про високий рівень металургії та бойової культури племен того часу.

Ці знахідки не були виявлені археологами під час офіційних розкопок. Навпаки — грабіжники археологічної спадщини намагалися продати їх через один із онлайн-аукціонів. На щастя, правоохоронці вчасно втрутилися, і Кам'янець-Подільський міськрайонний суд ухвалив рішення про передачу артефактів до державної власності.

Як ми згадували вже вище, на теренах України тієї доби єдиним відомим народом не з археологічних розвідок були кіммерійці. Цей іраномовний народ примандрував з Нижнього Поволжя в Причорноморські степи і Крим в ІХ ст. до н.е. й панував тут упродовж двох століть. Це перший народ на наших землях, самоназва якого нам відома.

Хоча власної писемності кімерійці не мали, про них згадується в писемних джерелах інших народів. Найдавніші відомості про кімерійців містяться в «Одіссеї»: Врешті дістались ми течій глибоких ріки Океану. Там розташоване місто й країна людей кімерійських,Хмарами й млою вповиті. Ніколи промінням ласкавим. Не осяє їх сонце в блакиті ясній світлодайне... Ніч лиховісна там вічно нещасних людей окриває. В «Іліаді» кімерійці згадуються як народ «дивних доярів кобилиць, млекоїдів, бідних і найсправедливіших із смертних». Кімерійці вміли виготовляти залізні знаряддя праці та зброю. Основою їхнього господарства було розведення коней. Кочівники постійно мандрували степом: чоловіки - верхи на конях, жінки та діти в кибитках, що були запряжені волами. Таке життя було сповнене несподіванок і небезпеки. Скотарство не завжди могло забезпечити всім необхідним кімерійців, тому війна для них була ще одним способом виживання.

Основу кімерійського війська становили могутні кінні загони. Це давало змогу здійснювати далекі завойовницькі походи. Воїни були озброєні далекобійними луками, мечами (довжина яких сягала 1 м), булавами, молотами. Кімерійські воїни викликали жах серед народів Закавказзя та Малої та Передньої Азії, руйнуючи міста і села та грабуючи місцеве населення. Проте хоч якою грізною була військова сила кімерійців, у VII ст. до н. е. їх потіснили інші кочівники - скіфи. Щоправда, як припускають учені, частина кімерійців лишилася на місці й злилася зі скіфами.