Лісові велетні: Як на Чернігівщині живеться одній з найбільших популяцій прекрасних червонокнижних тварин

Тваринний світ Чернігівської області нараховує близько 120 видів, занесених до Червоної книги України. Серед них – лось звичайний або європейський. Попри всі суперечності, цю тварину у 2021 році остаточно включено до Червоної книги України зі статусом «вразливий».

Лось звичайний є найбільшим ссавцем фауни України після зубра. Довжина тіла самця досягає 3 м, висота в загривку 2 м, довжина хвоста 12-13 см, маса 360-600 кг. Лісового велетня природа наділила потужними рогами, які він скидає наприкінці осені – на початку зими. Самки порівняно дрібніші. Відмінні ознаки виду серед представників родини оленевих – короткі тулуб і шия, високий загривок у вигляді горба.

Цей представник тваринного світу з’явився на території нашої держави шляхом природного розселення з території Білорусі, заполонивши всю лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат, Середнього Подніпров’я та Дінця. Період розширення ареалу був пов’язаний зі зростанням загальної чисельності виду за рахунок значної кількості кормових біотопів.

Нині в цих регіонах спостерігається зворотна тенденція. Площі молодого деревно-чагарникового біорізноманіття зменшуються – невпинно скорочується чисельність лосів. Ще однією вагомою причиною зниження чисельності виду є браконьєрство.

Чернігівщина – одна з областей України, де лось звичайний найбільш поширений. За останні 30 років кількість представників виду на території мисливських угідь нашого регіону зросла до 1291 особин. Лось чудово пристосувався до життя на заболочених лісових ділянках і в сухих сосняках. Облік цих тварин зазвичай навесні здійснюється по дефекаціях, у зимовий період – по слідах.