Людство вчиться відбивати космічні загрози: Телескоп "Хаббл" показав наслідки першого в історії навмисного удару по астероїду

Космічний телескоп Hubble помітив жахливі наслідки першого в історії навмисного зіткнення між космічним кораблем і астероїдом, виявивши поле уламків із щонайменше 37 «валунів», викинутих на тисячі миль у космос.

26 вересня космічний корабель NASA для тестування подвійного перенаправлення астероїдів (DART) розпався, коли він врізався в астероїд Dimorphos, який знаходиться на відстані 11 мільйонів кілометрів від Землі, успішно змінивши траєкторію астероїда.

Тепер, використовуючи Хаббл для вивчення зіткнення, астрономи виявили, що зіткнення DART зі швидкістю приблизно 14 540 миль/год (23 400 км/год) на астероїд спричинило «рій валунів». Скелі діаметром від 3 до 22 футів (0,9-6,7 метрів), найімовірніше, відірвалися від поверхні астероїда під час удару. Дослідники опублікували свої висновки в The Astrophysical Journal Letters.

«Це вперше говорить нам про те, що відбувається, коли ви вдаряєтеся об астероїд і бачите матеріал, який виходить назовні до найбільших розмірів», — сказав у своїй заяві Девід Джевітт, планетолог з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі. «Валуни — одні з найслабкіших речей, які коли-небудь були зображені в нашій сонячній системі ».

Це означає, що космічний корабель DART вагою 1210 фунтів (550 кілограмів) і вартістю 314 мільйонів доларів США — присадкуватий зонд у формі куба, який складався з датчиків, антени, іонного двигуна та двох сонячних батарей довжиною 28 футів (8,5 м) — підштовхнув Dimorphos ближче до Didymos і скоротив орбітальну траєкторію меншого астероїда. Успіх місії підвищує ймовірність того, що подібний метод одного разу можна буде використати, щоб відштовхнути шкідливий астероїд від смертоносного курсу зіткнення із Землею.

Було помічено, що валуни, які складають приблизно 0,1% маси Dimorphos, віддалялися від астероїда зі швидкістю трохи більше півмилі на годину (0,8 км/год) — «приблизно зі швидкістю ходьби гігантської черепахи», згідно з NASA.

«Це вражаюче спостереження — набагато краще, ніж я очікував», — сказав Джевітт. «Ми бачимо хмару валунів, які несуть масу та енергію від цілі… Якщо ми прослідкуємо за валунами під час майбутніх спостережень телескопа Хаббл, тоді у нас може бути достатньо даних, щоб визначити точні траєкторії валунів. А потім ми побачимо, у яких напрямках вони були запущені з поверхні».