Людство забруднило атмосферу Землі токсичним металом - тепер ми вживаємо його з їжею

За останні 500 років через діяльність людства рівень забруднення атмосфери Землі ртуттю зріс у сім разів. Найбільше ця токсична речовина згодом акумулюється у різноманітних морепродуктах, які вживають люди, передають Патріоти України.

Про це йдеться у дослідженні, яке опубліковане в Geophysical Research Letters. Вчені встановили, що колись атмосфера нашої планети містила близько 580 тонн ртуті. Однак, приблизно з 1500 року, коли до справи взялися люди, викиди ртуті посилилися і станом на 2015 рік цей показник сягнув уже 4000 тонн.

Провідна авторка дослідження, екологиня з Гарвардського університету Елсі М. Сандерленд зазначила, що ця робота дозволяє вченим зрозуміти, які об'єми ртуті в атмосфері були зумовлені вулканічними викидами, а яких було досягнути саме завдяки викидам, які спричинила діяльністю людей.

"(Це) встановлює базову мету для політики, спрямованої на скорочення викидів ртуті, і дозволяє нам зрозуміти повний вплив людської діяльності на навколишнє середовище", – підкреслила Сандерленд.

Як зазначає Futurism, ртуть, як і її форма під назвою метилртуть, є дуже токсичною для людини, однак її значні об'єми в атмосфері призводять до того, що люди так чи інакше вживають її разом із їжею. Найчастіше йдеться про споживання разом із рибою та іншими морепродуктами, в яких цей метал "біоакумулюється".

Вченим відомо, що саме вулкани є найбільшими природніми "випромінювачами" ртуті в атмосферу, але раніше жодне дослідження не було в змозі виміряти точну кількість викидів.

Проблема в тому, що кубічний метр повітря містить настільки незначний слід ртуті, що його не можуть виявити навіть супутники.

Натомість, автори дослідження підійшли до проблеми з іншого боку. Вони вирахували співвідношення у вулканічному шлейфі між ртуттю та смердючою і легко видимою сіркою. Це дозволило їм ретроспективно оцінити кількість ртуті, яка була викинута в атмосферу впродовж минулих вивержень.

Таким чином вони змогли побачити, де і коли відбуваються вулканічні викиди ртуті. За допомогою атмосферної моделі дослідники також змогли відстежити рух шлейфів, підтвердивши, що ртуть може поширюватися далеко за межі місця викиду.