Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
На Донбасі загинули одразу четверо морпіхів із 36-ї бригади. Військовим було від 20 до 30 років. Друзі та рідні розповідають, що хлопці хотіли захищати свою Батьківщину. Вони попідписували контракти і поїхали на передову. Дехто з них мріяв усе своє життя присвятити армії, повідомляють Патріоти України.
Про старшого матроса, 30-річного Олександра Шарка, його друзі згадують тільки хороше. "Ми з ним в "учебці" були разом. Це добрий і скромний хлопець. Веселий і дуже простий. Мені так шкода, що він загинув", – розповіла одна з його військових товаришів.
"Саша був одним із кращих у військовій підготовці. Його хотіли призначити командиром відділення. Він був дуже вірним, і залишиться для нас сміливим і рішучим", – сказав нам інший його співслуживець.
Шарко не зізнавався мамі, що насправді служить на передовій. "Мама говорила, що він служить у Миколаєві, все у нього добре. Навіть не знала, що Саша воює. Розповідала, що навесні він приїжджав і нарубав їй дров на всю зиму. Вона так раділа, що взимку у неї буде тепло. І як тепер уявити, що бідна жінка щодня буде брати це поліно і згадувати свого загиблого сина!" – зі сльозами каже знайома родини.
Батьки Олександра на пенсії, його батько – колишній військовий, мама в минулому була медиком. Сім'я жила десь в Іркутській області, коли батько служив, а після розпаду СРСР вони повернулися в Україну, на Батьківщину, тут їм у Козелецькому районі дали будинок. Олександра збираються поховати в селі Олбин Чернігівської області, де живе його родина. Тут же поряд є і могила його бабусі.
На війну Саша Шарко пішов разом із 20-річним матросом Владиславом Раком. Вони в один день підписали контракт у Козельці й поїхали на схід. У Влада залишилися ще молодша сестра і брат.
"Ми з Сашком і Владом разом починали свій армійський шлях. Перші стрільби, польові виходи, присяга. Разом були всього два місяці, але за цей час вони показали себе як справжні товариші. Обидва спокійні, тихі, але на них завжди можна покластися. Влад розповідав, що любив ходити на природу. І в польових умовах він себе чудово почував, майстерно розводив багаття. Після "учебки" ми роз'їхалися, а тепер така новина, мені дуже шкода", – розповіла їхня знайома Інга.
Влад Рак в армію відправився у 18 років, до своєї загибелі він прослужив уже майже два роки. Як розповів нам його родич, хлопець завжди хотів стати військовим.
Солдат Сергій Шандра родом із Вінницької області – з маленького села Торчин під Хмільником. Йому було всього 23 роки. Була й дівчина, Валя. Їдучи, він обіцяв одружитися із нею, як тільки повернеться з ротації.
До служби Сергій навчався в професійному ліцеї сфери послуг в Хмільнику. Потім працював трактористом у своєму селі. "Служити пішов, тому що там була хороша зарплата, він так і говорив. І мені теж пропонував підписати контракт", – розповів його одногрупник Олександр.
В армію Сергій пішов восени минулого року, за призовом. Встиг прослужити всього вісім місяців, п'ять із них – за контрактом. "Ми з ним в "учебці" разом були, відмінний пацан, добрий, не жадібний. Він вирішив підписати контракт, хоча ми його відмовляли, навіщо тобі це. На контракті він всього місяців п'ять був, ще толком не навчений і не обстріляний, але одразу на передову потрапив. Шкода, що молоді гинуть", – сказав нам його товариш по службі.
У Сергія залишилися мама і старша сестра. За словами його друга дитинства, сестра живе в іншому місті, у неї своя сім'я. "Їх мама сама виховувала. У них родина дуже хороша. А в дитинстві Сергій захоплювався футболом і любив рибалити", – згадує однокласник.
Загиблому матросу Василю Курдову було лише 20 років.
Він теж дуже хотів стати військовим. З нетерпінням чекав, коли його призвуть до армії й одразу ж підписав контракт.
Владислав Рак – справа, Василь Курдов – у центрі
"Він був дуже хорошим хлопцем. Займався спортом, грав у футбол, їздив на змагання з настільного тенісу. Колись мені розповідав, що дуже хоче піти служити в армію за контрактом. Вася завжди говорив: "Це моя Україна, і я з радістю буду її захищати". Так він і зробив", – розповіла OBOZREVATEL його колишня однокласниця.
“Після сьогоднішнього російського “прильоту” по місту Дергачі дивом вижив пес Річард. Авіабомба влучила зовсім поруч. Тваринка не хотіла ні їсти, ні пити. З одного його погляду стане зрозуміло, що він думає про тих нелюдів”, – написав Василенко. В очах...
Три тижні тому ТСН розповідала про одну з судових справ - дві жінки стверджують, що мають право на виплати бійця, який зник безвісти на Донеччині. Одна - колишня дружина, друга - нібито законна. Початок цієї історії такий - військовослужбовець зникає б...
