"Мені так боляче за цих людей": Тетяна Чорновол розповіла, як артилерія росіян накрила селян, що копали торішню моркву

Українська військовослужбовиця, екснардепка Тетяна Чорновол розповіла про важке життя цивільних на лінії фронту. Про це вона написала у Facebook, передають Патріоти України.

Чорновол визнала, що у військових на лінії фронту не завжди комфортні стосунки з цивільними. "З одного боку, ми їм не довіряємо, з іншого – нам перед ними соромно і ніяково, бо зона їхнього життя для нас – лінія фронту та фортифікаційна лінія", – каже екснардепка.

Чорновол розповідає, що не так далеко від "передка" місцеві не лише виживають, а й ведуть господарство. "Після прильоту танкового снаряду в будинок вони переселяються в літню кухню. Покривають дах і вікна клейонкою, сміття від трощі збирають з подвір'я. Окремо купка цегла, окремо скло, окремо гілля. Обсапують випалене, підв'язують виноград біля зруйнованої хати. Руїни цвітуть. Дивишся на такі села – серце кров'ю обливається і гордістю. Оце українські господарі", – зазначає вона.

Попри війну і замінування, українці на прифронтових територіях намагаються навіть засівати поля та збирати урожай. Поля, вкриті мінами й уламками ракет, розорюють і засівають, позначаючи небезпечні місця.

Проте часто це завершується трагічно. "Щоб хоч якось заробити гроші на господарство, на ремонти після обстрілів, селяни, що не виїхали, організувалися і вирішили зібрати з поля минулорічну моркву. Зима була тепла, морква, невибрана восени, весною не пропала. Поле – 6 км до ворога, восени вибирати було страшно, весна примусила. Зрештою, це ж гроші, які їм так треба. І взагалі, це святе, українське – головне, щоб не пропало.

Стільки днів ту моркву копали: холод, дощ, рання весна. Морква була складена у мішки в полі. Залишилося останнє – два трактори прийшло. Люди мішки на причепи скинули – тут їх ворожа арта і накрила. Вбиті, поранені, спалена техніка, морква по всій дорозі.... Я не можу продовжувати, мені так боляче за цих людей", – розповіла Чорновол.