18 квітня 1995 року Київська міська рада затвердила сучасний герб столиці, повернувши місту один із його найдавніших символів — Архангела Михаїла. Сучасний герб є візуальною формулою столичної ідентичності, у якій поєднані історія, віра, пам’ять про минуле й ідея захисту.
Рішення про затвердження сучасного герба Києва Київрада ухвалила 18 квітня 1995 року. Після розпаду СРСР столиця відмовилася від радянської символіки й повернулася до історичного образу, який був пов’язаний із міською традицією ще в дорадянські часи. Саме тоді офіційним знаком Києва знову став Архангел Михаїл — небесний покровитель міста, чий образ упродовж століть асоціювався із захистом Києва, його духовною опорою та історичною тяглістю.
Цей крок мав не лише символічне, а й виразне світоглядне значення. Повернення Архангела Михаїла фактично підкреслило спадкоємність сучасного Києва з його давньоруським і ранньомодерним минулим, а також закріпило у міській символіці образ захисника столиці. У цьому рішенні поєдналися історична пам’ять, християнська традиція та прагнення міста відновити власну, нерадянську візуальну ідентичність.
Сучасний герб Києва виконаний у формі синього давньоруського, або варязького, щита із закругленою нижньою частиною. У центрі розміщено срібну постать Архангела Михаїла: він зображений у світлому вбранні та обладунках, із білими крилами, золотим німбом над головою і темно-малиновим плащем, що підсилює урочистість образу. У правій руці Архангел тримає вогняний меч, а в лівій — щит із хрестом; у такій композиції поєднані мотиви небесної сили, захисту й священного покровительства.
Кожна деталь цього герба має окремий зміст. Синє поле щита традиційно пов’язують із благородством, вірністю та духовною висотою, а срібний колір постаті Архангела підкреслює чистоту, світло і справедливість. Вогняний меч означає готовність боронити місто від небезпеки та рішучість у боротьбі зі злом, тоді як хрест на щиті вказує на християнську віру, світло і моральну опору. Золотий німб акцентує святість Архангела, а сам образ Михаїла в київському гербі читається як уособлення сили, захисту, мудрості та внутрішньої стійкості міста.
До появи Архангела Михаїла Київ мав інший, не менш промовистий символ. Один із найдавніших гербів зображував руку, що виходить із хмари та натягує лук зі стрілою. Лук на старому гербі Києва — це не випадкова декоративна деталь і не просто "стародавня зброя для краси". Для істориків це один із найдавніших міських символів столиці, який напряму пов’язаний із військовою роллю Києва як прикордонного й укріпленого центру. Найраніше відоме зображення такого знака пов’язують із гербовником Конрада Ґрюненберґа близько 1480 року, де в синьому полі руки в червоних рукавах натягують золотий лук зі стрілою; пізніше дуже схожий мотив бачимо й на київських міських печатках XVI століття.
Найпереконливіше пояснення пов’язане не з романтикою, а з міською обороною. У XV столітті Київ мав велике стратегічне значення для Литовсько-Руської держави, а в обороні замку й міста важливу роль відігравали самі міщани, які несли вартову службу. Лук і самостріл були ефективною, відносно дешевою й масовою зброєю для оборони фортеці, тому поява саме цієї зброї на міському гербі виглядає цілком логічною: на символ міста винесли те, чим воно реально боронилося. Перші добре зафіксовані міські печатки Києва це підтверджують.
Ще одна важлива річ: зброярі Києво-Подолу з часів Київської Русі славились своєю майстерністю, зокрема виробництвом мечів та кольчуг, а також високоякісних наконечників стріл. Тому київські стріли до масового запровадження ручної вогнепальної зброї цінувалися далеко за межами рідного міста. Зокрема зустрічаються повідомлення, що за десяток кихвських стріл чумаки могли вторгувати віз солі.
Сама композиція стародавнього герба теж промовиста. Дві руки з хмари, що натягують лук, створюють відчуття напруження, готовності до удару й постійної бойової пильності. Крім того, те що руки зі зброєю тягнуться саме з хмар, знов таки могло символізувати архістратига Михаїла, як уособлення воїнства небесного, захисника від нападників. Важливо також тут згадати, що культ архістратига Михаїла, як покровителя міста над Дніпром виник ще в часи володарювання Рюріковичів.
Повернення Архангела Михаїла у 1995 році стало логічним продовженням цієї історії. Якщо раніше символом захисту була зброя, то тепер – постать небесного воїна, який уособлює перемогу добра над злом. Культ Архангела Михаїла в Києві має давнє коріння і бере початок ще з часів Київської Русі, поєднуючи біблійну традицію та історичний розвиток міста, повідомляє В. Головченко у роботі "Рельєф "Архангел Михаїл".

Шанування Архангела Михаїла як патрона київських князів та воїнства почалося з часів Всеволода Ярославича та його сина Володимира Мономаха. Зокрема, у 1108 році онук Ярослава Мудрого, Святополк Ізяславич (у хрещенні Михаїл), заклав Михайлівський Золотоверхий монастир, що став одним із головних духовних центрів столиці Русі.
У добу Київської Русі Михаїл сприймався як небесний захисник князів і їхнього війська, особливо в боротьбі проти половців. Зображення Архангела Михаїла широко використовували в княжій символіці. На київських печатках Архангела зазвичай зображували у довгому вбранні, з хрестоподібним списом у правій руці та державою в лівій. Саме так він постає на печатці князя Ростислава Мстиславовича – онука Володимира Мономаха, який також носив ім’я Михаїл. Поступово цей образ перейшов із княжої символіки до геральдики.
Як символ Київського воєводства з зображенням на відповідному гербі Михаїл з двома мечами у руках відомий принаймні з XVI століття. Тоді ж на прапорах з’являється герб Київської землі із зображенням ангела у білому одязі на червоному тлі.
Хоча архістратиг міг стати символом Київської землі, з зображенням на прапорах та гербах, ще до ліквідації Київського удільного князівства і запровадження воєводства 1470 року. Остаточно образ саме архангела з мечем став офіційним гербом Києва у 1658 році.
Київ таким чином перейшов від прямого військового знака до більш урочистого й християнського образу, але ідея оборони залишилася тією самою.
Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького образ Архангела Михаїла став одним із ключових символів козацької держави. Його використовували на бойових прапорах Війська Запорозького, а також як особистий знак гетьмана. У XVIII столітті зображення Михаїла було поширеним на знаменах козацьких полків, підкреслюючи ідею захисту та боротьби.
У подальшому, аж до кінця XVIII століття, Архангел Михаїл залишався символом Київської землі, хоча змінювалися деталі його зображення. Він поставав у русі, в обладунках, подібних до античних, із мечем і щитом. У 1782 році, після утворення Київського намісництва, герольдмейстерська установа офіційно затвердила герб Києва — із Архангелом Михаїлом. У такому статусі він існував до 1918 року.
У радянський період, до 1960-х років, Київ фактично не мав офіційного герба. Ситуація змінилася у 1965 році, коли місту урочисто присвоїли звання "місто-герой". Відтоді виникла ідея відобразити цю нагороду у символіці столиці, що й стало поштовхом до створення радянського варіанта герба Києва.
Новий етап у розвитку міської символіки розпочався вже після здобуття Україною незалежності. Після тривалих дискусій у 1995 році Київська міська рада ухвалила рішення повернути історичний образ Архангела Михаїла як офіційний герб столиці.
У контексті сучасної війни цей герб набув ще більшого значення. Він сприймається не лише як історичний знак, а як символ міста, яке знову змушене оборонятися. Таким чином, зміна герба в 1995 році виглядає не просто поверненням до минулого, а й влучним відображенням характеру Києва — міста, що вистояло.
Нагадаємо, що у 2018 році в Київраді створили робочу групу для розробки нового зображення герба столиці. Тоді в міськраді пояснювали, що різні варіанти офіційної символіки Києва не повною мірою відповідають принципам сучасної геральдики.
У приміщення Яворівського районного ТЦК та СП увечері 17 квітня увірвалися троє людей, які здійснили напад на військовослужбовців взводу охорони. Двох нападників затримали правоохоронці. Про це повідомляє Львівський обласний ТЦК у п’ятницю, 18 квітня, ...
У 2025 році кількість громадян, яким уперше діагностували алкоголізм або алкогольний психоз, зросла приблизно на третину — до 56,9 випадків на 100 тисяч населення. Це найвищий показник за останні десять років, передають Патріоти України. Експерти пов’...