Моторошний культ смерті, що прижився в поселенні перших землеробів Європи: ​Археологи розкрили таємницю безголових скелетів у Словаччині

Археологи дослідили велике неолітичне поселення поблизу словацького міста Врабле, де знайшли 77 безголових скелетів. За словами дослідників, останки стали такими після невідомого поховального ритуалу, а не різанини чи воєнного нападу, передає Popular Science, передають Патріоти України.

Поховання вперше виявили у 2022 році на території одного з найважливіших археологічних об'єктів культури лінійно-стрічкової кераміки в Центральній Європі. У канаві біля входу до стародавнього поселення археологи знайшли останки щонайменше 78 людей. Лише один дитячий скелет зберіг череп, тоді як решта 77 були безголовими.

Поселення існувало приблизно між 5250 та 4950 роками до нашої ери й налічувало понад 300 будинків. Воно належало до культури лінійно-стрічкової кераміки — однієї з перших землеробських культур Європи, що ознаменувала перехід від мисливсько-збирального способу життя до осілого сільського господарства.

Перші версії пояснення знахідки включали масове вбивство, людські жертвопринесення або наслідки епідемії. Однак новий аналіз кісток, опублікований у журналі Proceedings of the Prehistoric Society, свідчить про інше. За словами біологічної антропологині Катаріни Фукс з Кільського університету, сліди на останках вказують на “вміле видалення черепів” уже після смерті.

Дослідники припускають, що голови могли зберігатися окремо або використовуватися в ритуальних практиках, хоча прямих доказів цього поки не знайдено. Подібні звичаї відомі в інших стародавніх культурах, але значення такого обряду конкретно у Врабле залишається загадкою.

“Ми маємо виходити з того, що ці звичаї існували в зовсім інших смислових контекстах, ніж ті, що притаманні сучасним суспільствам. Саме це й ускладнює їх інтерпретацію. Але перші результати вже свідчать про те, що Врабле — це виняткове місце розкопок”, — заявив археолог Мартін Фурхольт.

Наразі науковці продовжують аналіз останків. Вони досліджують вік і стать похованих людей, вивчають сліди порізів на кістках, а також проводять ДНК- та ізотопні дослідження. Очікується, що ці роботи допоможуть з'ясувати походження людей, їхні родинні зв'язки, харчування та обставини смерті.

***

Варто знати, що люди культури лінійно-стрічкової кераміки сформувалися внаслідок генетичної інтеграції двох груп: ранніх неолітичних мігрантів з Анатолії (сучасна Туреччина) та місцевих європейських мисливців-збирачів.

Основу популяції становили анатолійські фермери, які принесли до Центральної та Східної Європи культуру вирощування зернових та скотарство. Вони генетично споріднені з сучасним населенням Середземномор'я. Зовні відзначалися світлою або помірно смаглявою шкірою, темним волоссям та карими очима. Були стрункими та невисокими. Чоловіки в середньому мали зріст близько 166 см, а жінки — 158 см.Обличчя та риси: Переважно мали видовжені черепи, вузькі обличчя та витончені, часто трохи орлині носи.

Просуваючись Європою, ці землероби змішувалися з корінними мезолітичними племенами мисливців-збирачів. Частка їхньої ДНК різнилася залежно від регіону.

Дослідження викопної ДНК показують, що чоловіче населення часто належало до гаплогруп, поширених на Балканах та в Південній Європі (наприклад, I2), тоді як жіночі лінії часто збігалися з генетичними маркерами місцевих європейських мисливців-збирачів.