Велика гра: Саміт із Трампом і Путіним став дипломатичним тріумфом для Сі, але стратегія лідера Китаю ризикована, - FT

субота, 21 листопад 2026, 13:04

Тристоронній саміт у Шеньчжені продемонстрував глобальну лідерську роль Пекіна, пише FT. Незабаром після того, як лідер Китаю Сі Цзіньпін, президент США Дональд Трамп і російський диктатор Владімір Путін завершили тристоронній саміт у Шеньчжені, очільник китайського МЗС Ван Ї назвав цю зустріч “історичною подією”, передають Патріоти України.

Саміт, теми якого варіювалися від ядерного роззброєння до імунітету лідерів від міжнародного судового переслідування, став дипломатичним тріумфом, який призвів до “декларації щодо світового миру”, заявив Ван.

Для Сі ця зустріч стала кульмінацією року, протягом якого він втягнув у свою орбіту Трампа — свого найбільшого суперника — й Путіна, водночас продемонструвавши стабільність Пекіна у світі, розхитаному американськими митами, війною РФ проти України та конфліктом США з Іраном.

Для Путіна саміт став можливістю піднятися до рівня лідерів двох великих держав після років у статусі вигнанця через повномасштабне вторгнення в Україну. Тим часом Трамп зміцнив свою “дружбу” з авторитарними суперниками, водночас послабивши власний авторитет.

“Сі вийшов із цього сильнішим, продемонструвавши своє бачення світового порядку, в центрі якого стоїть Китай”, — зазначив історик-китаєзнавець Джуліан Гевірц.

Він звернув увагу на ретельно продуману Китаєм організацію саміту.

“Трамп, можливо, вважає себе центральною фігурою, але Пекін подбав про те, щоб саміт транслював зовсім іншу історію”, — додав Гевірц.

Хоча тристороння зустріч, яка відбулася в кулуарах саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), затьмарила ширше зібрання, Сі старанно проводив двосторонні переговори з лідерами інших країн, оскільки Китай розширює торговельний вплив. Сі, Трамп і Путін також провели окремі двосторонні зустрічі.

Однак пафосна риторика на тристоронньому саміті різко контрастувала з реальністю.

Хоча офіційна заява Пекіна вказувала на необхідність підтримувати діалог і зазначала, що “розбіжності між великими державами є неминучими”, Китай прохолодно поставився до прем'єр-міністерки Японії Санае Такаїчі. Очільницю уряду Японії, чиї заяви щодо Тайваню спричинили погіршення відносин із Пекіном, в аеропорту зустріла китайська чиновниця відносно низького рівня.

Тристоронні переговори також слугували внутрішньополітичним цілям Сі, підсилюючи його авторитет на світовій арені напередодні того, як він готується забезпечити собі четвертий п’ятирічний термін при владі. З’їзд партії завжди є політично делікатним моментом у Китаї.

З цієї причини головним завданням для Сі було збереження стабільних відносин між США та Китаєм, зазначає Раян Хасс з Інституту Брукінгса.

“Трамп не виявляє жодних натяків на конфронтацію з Сі чи Путіним. Він насолоджується повагою, яку йому демонструють обидва лідери”, — сказав аналітик.

Однак стратегія Сі, яка полягає в демонстрації тісних зв'язків із Трампом і Путіним, ризикована.

Деякі аналітики називали цю зустріч “Ялтою 2.0” за аналогією з самітом 1945 року між США, Великою Британією та Радянським Союзом, на якому трійка лідерів визначила післявоєнний світовий порядок. Однак партнери Сі у XXI столітті менш впливові та не настільки впевнені у своїй позиції, як колись були Франклін Д. Рузвельт, Вінстон Черчилль і Йосип Сталін.

Трамп — президент, чиї повноваження добігають кінця на тлі поразки республіканців на проміжних виборах. Також американський лідер і Путін загрузли у війнах, у яких не можуть перемогти. Попри розмови про мир у світі, Путін одразу ж після саміту погрожував Україні.

Спільна заява містила лише розпливчасті обіцянки, такі як реформування ООН та домовленість не вести ядерну війну. Ознакою нестійкості угоди стало те, що міністр закордонних справ Китаю Ван Ї вдався до банальних фраз, коли його запитали про механізми подальшого виконання домовленостей.

“Китай співпрацюватиме з Росією та США задля повної реалізації консенсусу, досягнутого на саміті”, — сказав він.

Суперництво між США та Китаєм у таких сферах, як штучний інтелект, також становить загрозу для загальних відносин. Обидві країни звинувачували одна одну в невиконанні зобов’язань у межах торговельного перемир’я, про яке Трамп і Сі домовилися в Південній Кореї в жовтні минулого року.

“Крихке перемир’я, можливо, починає розпадатися”, — вважає Бонні Глейзер з Німецького фонду Маршалла.

“Важко повірити, що прагнення Сі до стабільності у відносинах зі США переважатиме його потребу не виглядати слабким на внутрішній арені напередодні 21-го з’їзду партії, до якого залишився лише рік”, — додала вона.

Деякі експерти закликали до обережності, звертаючи увагу на внутрішні економічні проблеми, з якими стикається Сі, оскільки Китай намагається подолати багаторічний спад на ринку нерухомості, високий рівень безробіття серед молоді та демографічні проблеми. У короткостроковій перспективі зустріч Сі з Трампом і Путіним, а також саміт АТЕС можуть відвернути увагу громадськості. Однак якщо економіка й надалі демонструватиме незадовільні результати, ефект від дипломатичних успіхів може зникнути.

Ситуація, коли великі держави між собою вирішують долю світу, викличе занепокоєння в інших країнах і групах, таких як ЄС.

“Середні та малі держави завжди віддають перевагу багатосторонній міжнародній системі, оскільки вона, теоретично, ґрунтується на політичній та суверенній рівності й регулюється правилами та нормами. Система домовленостей між великими державами, звісно, робить середні та малі країни неважливими”, — зазначив професор політичних наук Чжан Баохі.

Китайські аналітики вважають, що “ялтинська” інтерпретація є оманливою. Саміт продемонстрував, що три країни можуть співпрацювати, спростовуючи панівну тезу про “конкуренцію великих держав”.

“Це свідчить про те, що якщо великі держави, такі як Китай, США та Росія, можуть сісти за один стіл і реально розглянути спільні виклики, то весь світ стане значно кращим”, — заявив науковець Пекінського університету Ван Дун.

Він додав, що нарікання європейських держав та інших країн щодо тристороннього саміту, зокрема через можливість обговорення війни РФ проти України, нагадувало заздрість.

“Вони самі не здатні врегулювати проблему, але коли хтось інший намагається це зробити, то починають його критикувати”, — сказав Ван Дун.

За відсутності чіткого регламенту і погодженого порядку денного Сі описав історичну зустріч з Путіним і Трампом у Шеньчжені як таку, що створює нові можливості для її учасників. На його думку, “позитивна взаємодія” між великими державами є обов'язковою, адже такі країни мають особливу відповідальність.

Однак цілком очевидно, що жодних спільних рішень під час такого саміту не ухвалили й ухвалити не могли, писав Сергій Корсунський у статті “Що насправді отримав Путін у Китаї — і чому Україні та Європі варто насторожитися”. Водночас сам факт проведення такої зустрічі зіграв на користь Путіна, який відтепер у чиїхось очах може видаватися рівним лідерам двох провідних держав світу, хоча Росія не відповідає ні США, ні КНР за жодним параметром, окрім ядерної зброї. Варто очікувати, що відтепер усі проросійські інформаційні ресурси розпочнуть глобальну кампанію з повернення Путіна у світову політику.

На думку оглядача Марка Чемпіона, Путін може цілком обґрунтовано сподіватися, що трійка лідерів великих держав зустрінеться знову та згодом дійде до визначення сфер впливу.

Велика гра: Саміт із Трампом і Путіним став дипломатичним тріумфом для Сі, але стратегія лідера Китаю ризикована, - FT

субота, 21 листопад 2026, 13:04

Тристоронній саміт у Шеньчжені продемонстрував глобальну лідерську роль Пекіна, пише FT. Незабаром після того, як лідер Китаю Сі Цзіньпін, президент США Дональд Трамп і російський диктатор Владімір Путін завершили тристоронній саміт у Шеньчжені, очільн...

Кушнер і Віткофф провели серію таємних зустрічей у Москві, Берліні та Дубліні: Що вимагають від України до січня

субота, 21 листопад 2026, 12:18

Президент США Дональд Трамп прагне, щоб Україна та Росія уклали мирну угоду до січня 2027 року. Про це повідомляє видання Financial Times, аналізуючи активізацію дипломатичних контактів навколо завершення війни та тиск американської сторони на прискоре...