Наступник Патона, або Хто замінить 101-річну легенду на посаді очільника НАН України

Борису Патону – 101 рік, 58 з яких він є президентом Національної академії наук України (НАНУ). У березні цього року з'явилася інформація, що науковець залишає свою посаду. Утім, він не йде у відставку і не складає повноваження достроково, а просто не братиме участь у наступних виборах очільника Академії. Обрати нового президента НАН мали ще навесні цього року. Однак через коронавірусну кризу процес відтермінували, передають Патріоти України з посиланням на Радіо Свобода.

Кандидатів багато, президент – один

Президента Академії наук обирають на Загальних зборах раз на п'ять років шляхом таємного голосування. Участь у ньому беруть академіки, члени-кореспонденти НАН та інші науковці, яких загалом понад 700. А оскільки через карантинні обмеження масові заходи заборонені, голосування відтермінували на невизначений час. Нині приблизною датою зібрання називають кінець вересня, або ж початок жовтня.

Цьогоріч голосування не буде схоже на попередні, адже серед списку кандидатів на посаду президента Бориса Патона – немає, натомість є п’ятеро інших академіків. Кожен із них працює в НАН не один десяток років:

• Владислав Гончарук (79 років), учений у галузі фізики, хімії, біології.
• Сергій Комісаренко (78 років), академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України.
• Володимир Семиноженко (70 років), науковець у галузі фізики, матеріалознавства та надпровідних матеріалів.
• Анатолій Загородній (69 років), віцепрезидент НАН, доктор фізико-математичних наук.
• Богдан Данилишин (55 років), доктор економічних наук, ексміністр економіки України.

Наприкінці червня на сайті НАН було оприлюднено виборчі програми усіх кандидатів. Здебільшого у них йдеться про одне і те ж: необхідність реформування НАНУ, покращення стану української науки та необхідність оптимізації, як структурової, так і фінансової.

Майже усіх претендентів на участь «у гонці» делегували окремі інститути або академіки, лише один із них – самовисуванець. Це Богдан Данилишин, міністр економіки часів Ющенка, а нині голова Ради Національного банку України. «Я не хотів підставляти нікого із чинних інститутів, чи академіків. Я вважаю себе самодостатнім науковцем, який має моральне право висунути себе на посаду президента академії», – сказав Данилишин у коментарі Радіо Свобода.

Підтримка від Патона

Попри те, що дата обрання нового президента ще не відома, а за посаду змагаються п’ятеро науковців, незмінний протягом півстоліття президент НАН Борис Патон вже назвав свого фаворита, і це – Анатолій Загородній, який нині є віцепрезидентом НАН. В інтерв'ю «Урядовому кур'єру» Патон заявив, що голосуватиме за його кандидатуру на Загальних зборах.

На посаді віцепрезидента Загородній перебуває вже пять років, а також паралельно продовжує бути директором Інституту теоретичної фізики імені М. Боголюбова. У своєму звіті Державна аудиторська служба України звинуватила Інститут, який очолює Загородній, у незаконному використанні майже пів мільйона гривень. А самого науковця дорікнула неефективною роботою у кількох установах одночасно. У тому ж звіті подібні звинувачення стосуються ще десятків співробітників НАНУ. Хоча в академії звіт розкритикували.

Попри це, Загородній має підтримку не лише від Патона, а й від інших науковців, так як на посаду його делегувала найбільша кількість академіків та інститутів НАН серед усіх кандидатів. Сам Загородній розповідає, що ще не вважає себе переможцем, а конкуренцію називає серйозною.

Його конкурент Богдан Данилишин називає публічну підтримку кандидатури Загороднього Патоном – неправильною, адже тепер його можуть підтримати лише через авторитет чинного президента НАНУ.

«Я вважаю це втручанням у передвиборчий процес. За стільки років Борис Євгенович виховав цих академіків. В сучасних умовах треба більш прагматично дивитися на позицію президента НАНУ», – зазначає Данилишин.

Академік НАН України Валерій Геєць розповідає, що ще не визначився, за кого голосуватиме, адже вивчає виборчі програми кандидатів. «Усі в НАН розуміють, що мають бути відповідні зміни, і тому багато чого буде залежати не лише від того, що сказав Борис Євгенович, хоча його авторитет надзвичайно високий», – каже він.

За словами науковців НАНУ, до слів Патона скоріше дослухаються, утім, сама передвиборча кампанія не схожа на продуману. «Кандидати проводять агітацію, домовляються про підтримку. Якихось «технічних» кандидатів, які висувались в інтересах іншої кандидатури, чи «просто спробувати», я не бачу. Всі вони реально змагаються за посаду президента НАНУ», – розповідає старший науковий співробітник Інституту математики НАНУ Ірина Єгорченко.

Реформувати, не можна залишити

Хто б не став новим президентом НАН після півстолітнього управління академії Патоном, на нього чекає багато викликів.

Однією із найбільших проблем науковці нині вважають нерозуміння значення науки та байдуже ставлення до її розвитку. «Перша проблема – це повне нерозуміння владою ролі та функцій науки, на рівні ефекту Даннінга-Крюгера, та нерозуміння необхідності виділення адекватних ресурсів для її розвитку. Згадаємо смішний мільйон доларів від Зеленського за вакцину від COVID-19, а це завдання потребує десятків мільярдів», – каже Єгорченко.

На проблемі фінансування наголошує і науковиця Елла Лібанова. За її словами, наука не може розвиватися за умов, коли доктор наук отримує зарплату, яку можна порівняти із зарплатою касира в супермаркеті.

Ще однією проблемою називають «вік» української науки. Адже в Україні вкрай мало молодих науковців. Низка із них вирішує працювати за кордоном, що, зокрема, пов'язано з недостатнім фінансування галузі. Богдан Данилишин розповідає, що у свої 55 є одним із наймолодших академіків НАН України: «Це дуже прикро. Коли середній вік академіка 77 років, то це поганий сигнал. Академія має омолоджуватися, адже саме молоді вчені мають найвищі оцінки і через це ми можемо багато втратити».

За словами Анатолія Загороднього академія наук, як і вся наукова сфера, нині перебувають у скрутному становищі і потребує змін: «Немає сприятливого інноваційного клімату для того, щоб можна було впроваджувати розробки, які пропонують інститути академії, а тому і маємо низький попит на розробки від вітчизняного бізнесу, а це, зі свого боку, призводить до погіршення матеріально-технічного стану».