Нині це може здивувати! Чому в СРСР на роботі давали молоко

Ідея видавати молоко працівникам шкідливих виробництв сягає своїм корінням початку XX століття. Ця практика, відома як "молоко за шкідливість", була вперше закріплена під час Першої світової війни. Тоді її запровадили для компенсації шкідливого впливу бойових отруйних речовин на робітників, які могли постраждати через недосконалість заходів безпек, передають Патріоти України.

Однак офіційне законодавче закріплення ця норма отримала пізніше. Вже у 1918 році Володимир Ленін спеціальним декретом затвердив видачу молока для підтримки голодуючих робітників Путиловського заводу, що стало початком масштабнішої практики.

Чому на заводах видавали молоко

Історично, практика видачі молока отримала широке поширення в СРСР. Через рік після першого декрету, так звані "спецжири" (молоко, масло, тваринні жири) почали видавати на багатьох підприємствах для підтримки фізичних сил працівників. Досвід показав, що погане харчування значно знижує опірність організму негативному впливу виробничих факторів. Наприклад, під час блокади Ленінграда спостерігалося зростання професійних захворювань, оскільки ослаблені голодом організми робітників були менш стійкими до отруєнь.

У 1922 році в Кодексі законів про працю РРФСР з'явилася стаття, що закріплювала видачу "жирів або нейтралізуючих речовин" на виробництвах з ризиком професійних отруєнь.

З самого початку думки фахівців щодо ефективності молока як універсального антитоксичного засобу були суперечливими. Деякі експерти вважали його універсальною протиотрутою, тоді як інші вказували на відсутність такого ефекту в певних випадках або навіть на його здатність погіршувати отруєння.

Сучасні дослідження підтверджують, що в деяких випадках, наприклад, при отруєнні жиророзчинними отрутами, важкими металами (свинець, ртуть) або вуглеводнями, молоко може сприяти виведенню токсинів. Однак в інших випадках, зокрема при отруєнні нітробензолом або тринітротолуолом, споживання молочних продуктів навпаки рекомендовано обмежувати (за даними Вікіпедії).

Поступово стало зрозуміло, що саме по собі молоко не може забезпечити повний захист організму, оскільки не містить достатньої кількості захисних речовин, таких як сірковмісні амінокислоти та вітаміни. Крім того, стерилізоване молоко втрачає свої властивості, а пастеризоване має короткий термін зберігання. З огляду на ці недоліки, перелік продуктів, які можна було видавати замість молока, значно розширився.

Згодом було дозволено видавати грошову компенсацію замість молока, але лише за письмовою згодою працівника. Було й посилено контроль за продуктами-замінниками. З переліку виключили деякі продукти (наприклад, сире м'ясо, рибу, яйця), а для замінників висуваються вимоги щодо проходження державної реєстрації. Крім того, технічний регламент суворо визначав, що таке "молоко" і "молочний напій", забороняючи видавати розведене або сухе молоко як компенсацію.

Попри багаторічну практику видачі молока, більшість фахівців схиляються до думки, що це не панацея. Засновник Ленінградської школи токсикології вважав, що основний шлях запобігання професійним отруєнням лежить через вдосконалення санітарно-технічних заходів і раціоналізацію виробничих процесів, а не через видачу "протиотрут". На його думку, видача молока повинна розглядатися лише як частина загальної системи організації харчування працівників, зайнятих на шкідливих виробництвах. У Сполучених Штатах, наприклад, законодавство не передбачав видачу молока, замість цього робиться акцент на постійному біомоніторингу стану здоров'я працівників.

Нині молоко і його замінники залишаються частиною "системи безпеки" на заводах та підприємствах, але їхня роль розглядається вже не як чарівний засіб від отрут, а як елемент загальної програми підтримки здоров'я.