Нині це може здивувати! Скільки насправді коштував долар у СРСР та чому за нього могли покарати

Ідеологічно долар у СРСР розглядався як ворожа валюта та уособлення так званої капіталістичної філософії. Валютні операції контролювалися державою, а спроби обміну на "чорному ринку" каралися суворо, аж до смертної кари, передають Патріоти України.

Протягом десятиліть радянська пропаганда постійно передбачала крах долара. Однак у підсумку розпався сам Радянський Союз, а долар залишився основною світовою валютою. Автор популярного історичного YouTube-каналу "Історик" розповів, який був реальний курс долара в СРСР та хто міг законно ним користуватися.

Коли в СРСР заборонили долар

До кінця 1920-х років валютні операції в СРСР були формально дозволеними. Однак уже з 1927 року держава повністю монополізувала валютний ринок: усі операції з валютою перейшли під контроль Держбанку та "Внешторгбанку".

У 1937 році в кримінальному законодавстві з’явилася 25-та стаття, яка прирівнювала незаконні валютні операції до державної зради. Це стало початком багаторічних репресій проти всіх, хто мав справу з іноземною валютою, зокрема з доларами.

Йосип Сталін навіть планував створити блок держав, які б повністю відмовилися від долара у взаємних розрахунках.

"Валютна" стаття та смертні вироки

Найбільш жорстокі покарання за валюту запровадили у 1961 році, коли вступив у силу новий Кримінальний кодекс із 88-ю статтею. Вона передбачала:

• від 3 до 8 років ув’язнення;
• конфіскацію майна;
• розстріл – у разі "значних обсягів".

Саме того ж року відбулася показова страта трьох "валютників": Яна Рокотова, Владислава Файбішенка та Дмитра Яковлєва – один із найгучніших політичних процесів хрущовської доби.

Кому дозволялося мати долари

Офіційно придбати долари могли лише окремі категорії осіб: дипломати, члени партійної номенклатури, спортсмени, артисти й моряки, які мали дозвіл на виїзд за кордон.

Операції проводилися виключно у визначених відділеннях Держбанку, під наглядом міліції, до полудня і на суму не більше 30 радянських рублів. Після повернення з поїздки вся залишкова сума доларів мала бути здана назад державі.

Чорний ринок і реальний курс

Попри сувору заборону, долар залишався об’єктом активного обігу на тіньовому валютному ринку. Так звані "валютники" або "фарцівники" пропонували обмін у великих містах у 5-10 разів вигідніше, ніж офіційно. Для радянських громадян, яким дозволялося купити лише 33 долари, цього було катастрофічно мало, особливо при виїзді за кордон. Тому більшість змушена була звертатися до нелегального ринку.

Офіційний курс

Упродовж десятиліть СРСР зберігав фіксований офіційний курс долара, який не мав нічого спільного з реальністю. Наприклад, після грошової реформи 1961 року один долар прирівнювали до 90 копійок, а згодом – до 60 копійок.

Водночас на чорному ринку за нього давали 5–10 рублів, іноді більше. Це створювало паралельні світи: офіційну економіку з ідеологічною ілюзією рівності та реальність, де іноземна валюта була лакмусовим папірцем справжньої цінності речей.

Тільки в 1994 році, через кілька років після краху Радянського Союзу, 88 стаття Кримінального кодексу була скасована.