Облили водою, щоб замерз, і приставили пістолет до голови: Українець розповів про знущання окупантів

Російські окупанти перетворили дитячий табір "Променистий" у Бучі на місце для катувань і страт. Туди вони звозили мирних жителів на допити. Українець Віктор Ситницький розповів іноземним журналістам, що він пережив у катівні окупантів і як йому вдалося уникнути розстрілу. Розповідь чоловіка публікує ВВС, передають Патріоти України.

Жителя Київщини Віктора Ситницького російські окупанти схопили на вулиці на початку березня. Йому зв'язали руки і натягли шапку на очі, щоб він не бачив, куди його тягнуть. Але він упевнений, що підвал, куди його зрештою закинули, знаходився на території дитячого табору "Променистий".

У підвалі рашисти розпочали його "допит. Йому облили ноги водою, щоб він замерз - тоді було ще дуже холодно. До голови приставили пістолет. "Вони весь час питали: "Де фашисти? Де військо? Де Зеленський?" – згадує чоловік у розмові з кореспондентом. Ситницький зізнався: він боявся за своє життя, сердився на окупантів і був з жахом від того, що подібне взагалі можливе в 21 столітті.

"У минулому він працював у Москві з чоловіками з Сибіру і був з жахом від того, що росіяни тепер можуть поводитися з ним з такою жорстокістю. Тим більше, коли один із солдатів показав, що він теж із Сибіру. Віктор сказав йому, що йому сумно, що до цього дійшло: "Сумно те, що наші діди разом воювали проти нацистів, а тепер ви фашисти", - гнівно відповів російський", - пише видання

"Він сказав мені: "Ти мусиш до ранку згадати, що ти бачив, а якщо ні, тебе розстріляють", - розповів журналістам Ситницький. Швидше за все, окупанти зрештою виконали би свою "обіцянку" і Віктора спіткала б така сама доля, як інших українців, яких у цьому ж дитячому таборі росіяни вбили багато . Рашисти пов'язували беззбройним чоловікам руки, змушували опуститися на коліна - і розстрілювали в потилицю. Перед смертю їх нещадно били та катували. З понад тисячі тіл убитих українців, яких знайшли у Бучі, понад 650 – розстріляно.

Але Ситницькому пощастило не опинитися серед убитих. За деякий час після того, як кати його залишили, почався сильний обстріл. В якусь мить Віктор зрозумів, що його ніхто не охороняє – і втік.

"Я вважав, що в мене більше шансів вижити під обстрілом, ніж якби я залишився в тому підвалі. Вони вже приставили мені пістолет до голови. Що їм вартувало натиснути на курок?" - пояснив Ситницький, що спонукало його кинутися на вулицю прямо під снаряди, що летять і вибухають. Наразі чоловік знаходиться в одній із західних областей України. З журналістами, кажуть у ВВС, він спілкувався телефоном - з автомобіля, щоб про те, що йому довелося пережити, не почула його мати.