"Перемир’я - це все політичні вимоги... Ми завжди готові дати бій та звільнити землі": Командир кращої роти ЗСУ про себе, війну з російськими загарбниками і морську піхоту України

Капітан, офіцер групи планування 503 Окремого батальйону морської піхоти Богдан Пржегалінський розповів про те, яку роль зіграв батальйон у війні з Росією, як проходять навчання за стандартами НАТО, які традиції у Морської піхоти України, повідомляють Патріоти України з посиланням на 24 канал

Він та людина, яка знає важливість "Школи юних морських піхотинців у Черкасах", чи легко потрапити у батальйон та як стати переможцем конкурсу "Найкращий однотипний підрозділ ЗСУ".

Найважче – втрата побратимів

Ви служите в 503 Окремому батальйоні морської піхоти. Як давно пішли на службу і чому?

Все починалося ще з 2010 року, коли я вступив до лав Криворізького військового ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тоді я остаточно зрозумів, що я хочу бути військовим. У 2012 році я вступив до лав Національної академії сухопутних військ та через місяць був переведений до військової академії у місто Одеса у зв'язку з переведенням факультету. Після дострокового випуску у 2016 році я за розподіленням потрапив на посаду командира взводу у 1 лінійний батальйон 36-ї бригади морської піхоти у місті Миколаїв.

У 2017 році 1 лінійний батальйон 36 бригади було переформовано в 503 Окремий батальйон морської піхоти з місцем дислокації в місті Маріуполь.

Надалі я став офіцером групи планування, комунікації між підрозділами, між іншими службами. Відпрацьовую загальне планування всіх заходів, які проводяться, незалежно, чи це зона бойових дій, чи це відновлення боєздатності, чи це заходи бойової підготовки.

Яку роль зіграв Ваш батальйон у війні з Росією?

Я вважаю, що багато тут було факторів. Ми силами свого батальйону ще тоді в складі 36 бригади морської піхоти просунули лінію розмежування, звільнили наші землі десь близько на 3,5 кілометри станом на те, якою була ця лінія станом на 2016 рік. Таким чином ми вирівняли лінію фронту на Приазовському напрямку та завдали противнику суттєвих втрат.

Що є найважчим для Вас у російсько-українській війні?

Важко сказати. Сама втрата бойових побратимів.

Це важкий момент, особливо, коли це твої підлеглі й ти потім маєш везти їх додому та дивитися батькам в очі, спілкуватися, вибачатися, що не зміг повернути додому їхніх синів. Вони назавжди залишаються у пам’яті та серці, в загальній книзі пам’яті батальйону.

Кожен рік, в той день, коли загинув наш побратим, біля пам’ятника морським піхотинцям в нашій частині, в 503-му батальйоні проводиться пам’ятний захід, відбувається покладання квітів, виступає командир батальйону, командир підрозділу. Ми запрошуємо і батьків, спілкуємось з ними та підтримуємо зв’язок.

Завдяки 503-му ОБМП у 2019 році розпочала своє існування "Школа юних морських піхотинців у місті Черкаси". Розкажіть про цю школу. Як виникла ця ідея, скільки там дітей? Якого віку?

Одним з організаторів є Валерій Гурбенко. Це волонтер-стоматолог, який завжди приїжджає до нас на ротації, допомагає та лікує хлопців. Це була його спільна ідея з командиром батальйону про створення такого окремого загону під егідою 503-го батальйону морської піхоти. Там діти навчаються морської справи, ознайомлюються з специфікою ведення бойових дій морської піхоти. Навіть проходять смугу перешкод морського піхотинця.

І був такий випадок, коли набували право на носіння берету морського піхотинця. Там є діти різної категорії від 14 до 18 років. Це дуже гарна ідея, тому що молодь виховується з правильними поглядами та любові до своєї Батьківщини.

Це є головною запорукою надійного та щасливого майбутнього нашої держави, щоб більше не повторювалося таких розколів та відокремлень. Щоб не ділилася одна суверенна країна на "східних" та "західних". Тоді буде мир та злагода.

Ваш батальйон називається неофіційно "борсуки"? Як виникла ця назва?

Вона виникла на честь командира 503-го окремого батальйону Володимира Сухаревського. Це його псевдо, яке з ним ще з 2014 року, з яким він починав цю війну. На честь нього і називають батальйон "борсуки".

У 2019 році, рота батальйону посіла перше місце в ЗСУ у конкурсі "Найкращий однотипний підрозділ ЗСУ-2019". Чим особливий цей батальйон та які вимоги були у цьому конкурсі?

Я сам безпосередньо брав участь у цих змаганнях на посаді заступника командира роти. Ми з командиром тоді ще 1-ї роти Павлом Сбитовим та ротою морських піхотинців, зібраною з кращих військовослужбовців, виїхали на Яворівський полігон, де змагалися ще з трьома підрозділами – 79-та окрема десантно-штурмова бригада, 54-та механізована, 10-та окрема гірсько-штурмова.

Там було декілька етапів змагань:

• віртуальна система бою, відпрацювання наступу та оборони;
• індивідуальна підготовка командирів щодо корегування вогню артилерії;
• практичне відпрацювання у складі роти оборона-наступ.

Ми набрали найбільшу кількість балів і посіли перше місце в загальному заліку. Організатори казали, що подібний захід відбувався понад 10 років тому. Нам було важливо, що цей захід відновили і що ми гідно посіли перше місце. Таким чином ми підтвердили статус одного з кращих підрозділів не тільки морської піхоти, а й загалом ЗСУ.

"Морська піхота – дуже молодий рід військ"

Ваш батальйон брав участь у низці міжнародних навчань за стандартами НАТО. Що не вистачає українській морській піхоті, у порівнянні з країнами НАТО?

Я думаю, що саме забезпечення. У нас морська піхота – дуже молодий рід військ. Він знаходиться на стадії свого розвитку. Я не скажу, що чогось не хватає. Треба лише набратися досвіду щодо здійснення морських десантних операцій. Наприклад, у тих же США це давно вже практикується. Але загалом, для ведення бойових дій і в США також вже давно не використовували морську піхоту за призначенням. Вони виконували бойові дії на суші – Іран, Афганістан та інші гарячі точки.

Я недавно був на навчаннях у Миколаєві, де спілкувався з морськими піхотинцями зі США. Вони сказали, що вже повертаються до тої специфіки морської піхоти, а саме оборони морського узбережжя та морських десантних операцій. Ми теж працюємо над цим, набираємось досвіду.

Це можна бачити на міжнародних навчаннях Sea Breeze-2021, де працює три компоненти: повітря (авіація), військово-морські сили різних держав та сухопутний компонент.

На Вашу думку Україна вступить у НАТО та коли це може відбутися?

Все залежить від загальної атмосфери в Україні. Ми постійно навчаємось, прогресуємо, плавно підходимо під ті стандарти. Навіть алгоритмах військових рішень та в управлінні підрозділів, що полягає в індивідуальній підготовці військовослужбовців, сержантського корпусу та офіцерів. Задля чого все це робиться? Щоб ми могли працювати з іншими країнами-союзниками в одному ритмі, розуміти один одного.

Чи легко потрапити у ваш батальйон?

З кожним, хто бажає вступити до лав морської піхоти, зокрема, до нашого батальйону, командир особисто проводить співбесіду. Він ретельно відбирає кандидатів на службу, бо це його підрозділ, обличчя, механізм. Зараз з’явилася змога відбирати, бо коли розпочалася російсько-українська війна, брали всіх, бо потрібні були люди. Зараз є змога відсіювати кандидатів. По-перше, це психологічний тест, чи ти готовий, чи здатний служити у морській піхоті. Також людина має мати всі медичні довідки та пройти військово-лікарську комісію, скласти іспити з фізичної підготовки – біг на 3 кілометри, підтягування.

Ти маєш бути морально та фізично загартований, бо служба у морській піхоті нелегка. Є різні особливості умов служби, бо Морська піхота – рід військ трьох стихій: небо, земля, море.

На це треба багато сил та енергії. Це проявляється, коли військовослужбовці, які набули права на здачу смуги перешкод та носіння берета морського піхотинця, повинні прослужити у підрозділі не менше пів року та не мати жодних дисциплінарних стягнень.

Розкажіть про смугу перешкод морського піхотинця.

Вона досить нелегка. Штучно створюються умови з інструкторами в такому місці, де збивається дихання та не вистачає сил. До того ж треба тримати свою зброю по бойовому та підтримувати бойових побратимів. Потрібно і самому до кінця не впасти і не здатися. Але той, хто прагне, відверто любить свою роботу, Батьківщину та морську піхоту здатен впоратися з цим завданням.

"Офіцер – взірець дисципліни та патріота"

Традиції для морпіхів – це значуща частина їхньої служби та братерства. Однією із таких стало відродження щорічного офіцерського балу. Ініціатором такого дійства став колектив батальйону. Розкажіть про цю традицію.

Офіцерський бал проводиться перед Новим роком. Ця ідея була створена командиром батальйону для того, щоб підіймати офіцера в очах українського народу, показувати, що офіцер – взірець всього найкращого, взірець дисципліни та патріота. Він має бути бездоганно вихований, мужній та гарний.

Бал був створений також з ідеєю подякувати нашим жінкам, дівчатам за те, що вони чекають, не сплять ночами, турбуються про нас, щоб вони відпочили, відчули себе принцесами, леді.

Та й просто перемикнутися від суворих реалій нашого життя на більш щось прекрасне. Хочеться, щоб громадяни України бачили, що їх захищають виховані, розумні та мужні люди, щоб вони відчували себе, як за кам’яною стіною.

"Берет є найдорожчим символом для морського піхотинця"

Які ще традиції у вашого батальйону є?

Смуга перешкод, наприклад. Перед тим як вручити берет морського піхотинця, командир батальйону сам зачитує слова клятви, які за ним повторять всі морські піхотинці, що складають присягу. Командир особисто надіває перший раз берет, який заслуговується тільки один раз у житті.

Якщо ти своєю аморальною поведінкою не достойний та робиш якісь порушення, то втратиш його. Тоді ти позбавляєшся берету морського піхотинця і більше заслужити його не зможеш. Цей берет також заборонено комусь дарувати, давати одягати. Він є найдорожчим символом для морського піхотинця. Традицій є безліч.

"Ми завжди готові дати бій та звільнити землі"

Цьогоріч для батальйону склали гімн, слова до якого написали самі бійці. Гімн називається "Бачиш – стріляй". Періодично зі Сходу України приходять новини про те, що наш український військовий загинув. Як ви відноситесь до "перемир’я"?

Командир батальйону вважається першою людиною, яка відкрила вогонь у бік загарбників. Коли він на БТР виявив засідку найманців і його спитали: "Командир, що робити?", Барсук сказав: "Бачиш противника – стріляй". Це пішло з 2014 року зі Слов’янська, коли відбувся перший бій з найманцями Гіркіна.

Перемир’я – це все політичні вимоги. Ми військові й виконуємо відповідно накази. Але ми не терпимо і даємо завжди адекватну відповідь. Ми не дозволяємо противнику домінувати над нами та утискати нас. Ми завжди готові дати бій та звільнити землі. На нашому шевроні зображений борсук і девіз "якщо наступ, то ми".

Як змінилась морська піхота за часи війни з Росією?

Дуже сильно крокує вперед. Коли я ще навчався у військовій академії в Одесі та був курсантом, я знав, що у нас існує морська піхота. Однак, її чисельність була невеликою. Станом на ті роки було два батальйони.

З 2016 року морська піхота, завдяки видатним командирам, почала прогресувати, йти вперед, вдосконалюватися, почала збільшуватися чисельність. Це не без підтримки корпусу морської піхоти США, які завжди допомагали, залучали на міжнародні навчання, забезпечували різними видами озброєння та військової техніки.

Останнім часом багато говорять про безпеку у Чорному морі через Росію. Зокрема, після того, як стався інцидент з британським есмінцем Defender неподалік берегів анексованого Криму. Чи здатна Україна захистити себе в морі від російської агресії?

Будьмо об’єктивними. Чисельність військово-морського флоту ЗС Російської Федерації значно переважає. Я не буду казати за сам флот, бо я не фахівець, але можу сказати, що морська піхота здатна виконувати будь-які бойові завдання у будь-яких умовах та на будь-якій ділянці місцевості. Ми стоїмо впевнено на захисті нашої територіальної цілісності, наших інтересів, Батьківщини.