Раніше на території заповідника знаходили лише шакалячі сліди, а тепер побачили саму тварину. Досі невідомо, чи вдасться тваринам закріпитись і розмножитися на заповідних територіях.
Шакал золотистий (звичайний) – представник родини псових. Тварини досягають довжини 85-95 см, важать від 7 до 11 кг. Золотисті шакали вирізняються жовтуватим забарвленням.
Хижаки живуть на відкритих місцевостях. Це нічні тварини, що переважно ховаються вдень у кущах або заростях, а в сутінках вирушають на полювання.
Цей вид широко розповсюджений у Туреччині, на Балканському півострові, на Аравійському півострові й далі по всій південно-західній Азії (в тому числі на Шрі-Ланці) до В'єтнаму. Активно розселюється принаймні останні 20 років на північ, і наразі відомий на більшій частині країн Східної Європи до Естонії включно. Цей соціальний хижак всеїдний, споживає від плодів і комах до малих копитних. У 2015 році дослідження ДНК показали, що шість африканських підвидів C. aureus мають бути виділені в окремий вид, Canis anthus.
Як і інші представники роду, шакали виють у вечірній час доби, мають неприємний запах, викликаний виділенням залози біля основи хвоста. Як вовки і койоти, ці тварини схрещуються з домашніми собаками.
