Пернатий гігант, що затінював Землю: Яким був найбільший птах на світі, котрий коли-небудь піднімався у небо

Коли ми думаємо про птахів, уявляємо легкість, крихкість і швидкий змах крил. Але еволюція має почуття гумору. Мільйони років тому небо Південної Америки борознив птах, поруч із яким сучасні орли виглядали б карликами.

Близько 6–8 мільйонів років тому над просторами нинішньої Аргентини літав аргентавіс — один із найбільших летючих птахів, яких будь-коли знала планета, передають Патріоти України з посиланням на онлайн-медіа УНІАН.

Хто такий Аргентавіс

Про цього гіганта розповів еволюційний біолог Скотт Треверс у матеріалі для Forbes. Аргентавіс (Argentavis magnificens) належав до вимерлої групи терраторнів — великих хижих птахів, що поєднували риси сучасних грифів і хижаків.

Попри свою давність, аргентавіс — один із найкраще вивчених доісторичних птахів. Палеонтологи дослідили фрагменти його крил, елементи черепа та плечового пояса, що дозволило досить точно відтворити зовнішність і спосіб життя цього пернатого колоса.

Крила, як у планера

За оцінками науковців, розмах крил аргентавіса становив від 5 до 7 метрів — абсолютний рекорд серед усіх відомих летючих птахів. Для порівняння: це майже як ширина невеликого літака або сучасного дельтаплана.

Вага птаха також вражала — приблизно 70–80 кілограмів, що робить його найважчим серед усіх істот, які коли-небудь здіймалися в повітря за допомогою крил.

І попри такі габарити, аргентавіс не був незграбним. Навпаки — він чудово почувався на землі, пересуваючись відкритими рівнинами та пагорбами.

Хижак без поспіху

Дослідження свідчать, що аргентавіс був опортуністичним м’ясоїдом. Він міг полювати на дрібних і середніх тварин, але не цурався й падалі. Такий раціон дозволяв йому харчуватися нечасто — кілька разів на день було цілком достатньо.

Його спосіб життя більше нагадував сучасних грифів, ніж активних мисливців. Аргентавіс не ганявся за здобиччю, а користувався нагодою та власними розмірами.

Як літав птах-гігант

Зліт для такого масивного створіння був справжнім викликом. Тому аргентавіс рідко змахував крилами. Його грудні м’язи були відносно невеликими, що робило активний політ енергетично невигідним.

Натомість цей птах був справжнім майстром ширяння. Він ловив теплі повітряні потоки й міг годинами ковзати в небі, втрачаючи мінімум висоти — майже як сучасний планер.

За підрахунками вчених, швидкість польоту аргентавіса сягала 60–70 км/год, а відстані, які він долав без посадки, могли бути колосальними.

Володар доісторичного неба

Аргентавіс був не просто птахом — він був символом епохи, коли природа експериментувала з межами можливого. Сьогодні такі істоти здаються майже фантастичними, але колись вони були реальними володарями неба.

І хоча цей пернатий гігант давно зник, його історія нагадує: еволюція здатна створювати форми, які перевершують будь-яку уяву.

Цікаво буде порівняти:

Щоб краще усвідомити феномен Аргентавіса, давайте порівняємо його з пернатими гігантами, які досі населяють Землю. Найбільший птах сучасності — це африканський страус (Struthio camelus, який є найвищим і найважчим, сягаючи до 2.75 м заввишки та ваги понад 150 кг; якщо ж говорити про літаючих птахів, то найбільший розмах крил (до 3.5 м) має мандрівний альбатрос, а найбільшу вагу серед літаючих — дрохва євразійська. Розміри самця — понад 1 м в довжину і вагу до 18 кг, самка помітно дрібніша — до 0,75 м і важить не більше 5 кг.