Дев’ять днів у російському полоні на ворожій території, постійний психологічний тиск, погрози та мізерне харчування не зламали волю до свободи. Український десантник, молодший сержант Руслан Мироненко, не лише зберіг бойовий дух, а й, спостерігаючи за глибокою деморалізацією та розпачем своїх російських тюремників, ретельно спланував та здійснив зухвалу втечу, самотужки повернувшись до своїх побратимів, передають Патріоти України
Історію бійця оприлюднили на сторінці 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади ДШВ ЗСУ
Молодший сержант Руслан Мироненко потрапив у вороже оточення та був захоплений у полон під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Горналь Курської області російської федерації.
Дев’ять днів українського десантника утримували на позиціях противника, в підвалі. «Постійно лякали, мовляв, якщо повернуся — свої ж розстріляють. Майже не годували… Але я навіть не думав їх слухати», — розповідає Руслан про спроби психологічного тиску з боку окупантів.
Попри складні умови, Руслан Мироненко не втрачав пильності та спостерігав за поведінкою своїх викрадачів. Його вразила їхня деморалізація та поганий стан.
«Ворог не виглядав загрозливо — половина їхня вже була поранена, бо по них постійно працювала наша артилерія, кілька разів відпрацьовував бомбер. Їхня увага переключилася на виживання», — згадує він. Російські солдати, за його словами, відкрито скаржилися на своїх командирів, казали, що їх кидають як м’ясо.
«Настрій у них був такий, що, здавалося, покличу — і вони підуть зі мною», — ділиться враженнями про розпач окупантів український десантник.
Від самого початку перебування в полоні Руслан не полишав думки про втечу та ретельно планував її, запам’ятовуючи дорогу та оцінюючи обстановку. Нагода випала одного ранку.
«Поки „сторожі“ спали, Руслан вибрався назовні й вирушив у дорогу.» Завдяки витримці та правильній оцінці напрямку, він успішно подолав небезпечний шлях та вже незабаром вийшов до позицій українських підрозділів.
Головною силою, що підтримувала десантника в полоні та дала рішучість на втечу, була думка про родину.
«Увесь цей час я не занепадав духом — покладався на власні сили та постійно шукав можливості для втечі. Думав про сім’ю — у мене троє дітей. Я вірив, що побачу їх знову, і зробив усе, щоб це сталося», — наголошує Руслан Мироненко.
Показово, що вже після його успішного повернення до свого підрозділу, російські пропагандисти опублікували відео, де стверджували, ніби він все ще перебуває у них в полоні. Цей фейк викликав лише сміх у десантника та його побратимів — він вже був готовий до нових бойових завдань.
В Україні оновили тестові питання для складання теоретичного іспиту на право керування транспортними засобами. Зміни враховують актуальні правила дорожнього руху, оновлені знаки, розмітку та основи безпечного водіння. Про це повідомляє Головний сервісн...
Житель Кіровоградщини не схотів отримувати повістку й не з'явився до військкомату. За вчинене його притягнули до кримінальної відповідальності. Про це йдеться у вироку, який Вільшанський районний суд Кіровоградської області ухвалив 9 вересня, передают...