"Продуктові магазини працюють до 20 години вечора, а солярії - до 22": Українка розповіла про життя в Нідерландах

країнська письменниця Анна Біленька сім років живе у місті Хаарлем у Нідерландах. Після кількарічного досвіду роботи в офісі стала працювати вдома. Графік дівчини, як і всіх нідерналдців, розписаний погодинно на декілька тижнів наперед. Ця розпланованість життя, каже Анна, заспокоює і дає впевненість у завтрашному дні. Хоча адаптуватися у новій країні їй було доволі непросто. Про особливості жття в Нідерландах вона розповіла Gazeta.ua, передають Патріоти України.

"Еміграція – це такий процес, до якого, на жаль, люди не можуть завчасно підготуватися. Є тільки ця рожева і солодка думка про те, що виїдеш в Європу, і життя відразу стане казковим. Я була дуже молода і наївна. Коли переїхала, довелося звикати до всього.

Єдине, до чого все ще важко пристосуватися – це брак сонця і часті дощі. З кінця жовтня до кінця березня буде сіра дощова погода. Місцеві лікарі навіть маленьким дітям радять приймати вітамін Д ходити в солярій. Продуктові магазини працюють до 20 години вечора, а солярії - до 22. Сонця не вистачає. Як тільки воно виходить, всі надворі. Є навіть таке поняття – "Eеrste korte broek dag" – день, коли ти вперше за сезон можеш одягнути шорти. І якщо ти наступного дня приходиш на роботи з не спаленим від сонця обличчям, тобі всі дивуються: чим ти взагалі займався в сонячний день, якщо не гуляв просто неба? Тут є таке неписане правило: вийшло сонце – виходь на вулицю, незалежно від того чим ти був зайнятий. Тому що воно може через 40 хвилин зникнути і не виходити наступні два тижні".

"Середній нідерландець вищий за середнього українця. Метр 80, два метри – це нормальний зріст для місцевого. Я зі своїми 168 сантиметрами маю зріст 12-річної голландської дівчинки. Часто ходжу підбирати собі одяг в дитячі магазини, тому що дорослий нідердандський розмір XS для мене завеликий.

Зараз маю нагальну потребу змінити письмовий стіл, бо мій зависокий, і почали боліти спина і плечі, бо дуже багато часу за столом проводжу. Але нижчих столів у продажі нема. Замовити у столяра - дорого. Все, що зроблене руками, там тут у 3-4 рази дорожче. Там тут дуже цінується людська праця. Замовити зроблене руками в Нідерландах можуть тільки люди з високим рівнем достатку", - зазначила дівчина.

Однак, попри певні культурні і суспільні відмінності, Анна зізнається, що в Нідерландах змогла позбутися постійної тривоги, яку відчувала на батьківщині

"Я цього літа провела в Україні два місяці і зрозуміла, що за роки життя в Нідерландах відвикла від цієї внутрішньої тривоги, яку відчувала на батьківщині. Це таке вміння бути весь час на стрьомі: сумочку тримати перед собою, щоб не вихопили, пізно не ходити, домовлятися, щоб хтось тебе зустрів. Я від цього дуже сильно відвикла за сім років еміграції.

Рівень взаємодопомоги в Нідерландах високий. Бачила, як жінка-велосипедистка впала – відразу кілька людей біля неї зупинилися і викликали швидку. Всі дочекалися, поки швидка приїхала і її забрали. Тут хоча суспільство і закрите, але якщо потрібна допомога, взагалі ніяких проблем. Ви можете спокійно підійти до поліцейського попросити провести до дому чи готелю темною вулицею. Бо вважається, що поліцейський – твій друг.

Мені дуже подобається, що люди тут дуже цінують свій час. Якщо один голландець запрошує іншого на каву, той відкриває свій розклад і бачить, що на каву може виділити годину через три тижні в четвер о 15.30. І це не жарт. Тут у людей дуже щільний графік. Всі жорстко тримають баланс між роботою і життям. Коли я працювала тут в офісі, всі закінчували о 17.00, і коли я затримувалася на роботі, мені казали: "Анно, ти робиш дискомфортно всім колегам".

Взимку більшість нідерландців уже думає про відпустку влітку. Бо зимовий відпочинок у них був запланований десь приблизно в червні-липні. І це класно. Ти плануєш походи до лікаря за півроку.

У нашому домі в основному живуть люди, старші за моїх батьків. Навіть після 65-ти вони всі дуже активні. Наші сусіди зараз поїхали машиною в тритижневий тур Європою. Кажуть: у нас настає погана погода, а ми поїдемо трохи сонця вхопимо. Я себе ледве вранці збираю, щоб зробити йогу, а наш сусід за 60 бігає кожен ранок. О 7.30 він виходить з дому – хоч дощ, хоч сніг, хоч ураган. Люди по 70 років сидять в ресторанах, насолоджуються вином і своїм життям. Мені теж хотілося б мати таке життя в їхньому віці", - розповіла Анна Біленька.