Розгадано ще одну загадку Латинської Америки: Вчені дослідили феномен "ходячої" пальми, яка за рік наче може подолати до 20 метрів

Протягом багатьох років відвідувачам тропічних лісів Центральної та Південної Америки розповідали про дерево, яке повільно пересувається на своїх ходулях. Перекази про так звану ходячу пальму (Socratea exorrhiza) збереглися принаймні з 1980 року, коли антропологи Джон Х. Бодлі та Фолі К. Бенсон докладно описали неймовірну поведінку рослини у науковій статті, повідомляють Патріоти України з посиланням на t4.com.ua.

За словами Бодлі і Бенсона, деякі пальми в східному Перу, перекинуті деревами або гілками, що падають, можуть «випрямитися і «вийти» з-під перешкоди», подалі від точки їх проростання.

Кажуть, що пальми переслідують сонячне світло через ліс, використовуючи коріння, що росте на їх піднесених стовбурах.

Іноді це коріння знаходиться на висоті декількох метрів над землею, і, як пояснив Бодлі десятиліття тому, коли вони ламаються або гниють, нові ніжки можуть досліджувати ділянки ґрунту, що знаходяться трохи далі.

Досі гіди тропічними лісами Латинської Америки зазвичай розповідають туристам, що ходячи пальми можуть зміщувати своє положення на 20 метрів на рік.

Але хоча деякі окремі вчені вважають, що в цій розповіді може бути частка правди, те, що це дерево ходить навшпиньки є міфом. Якщо подивитися на докази, вони дійсно не мають ніг, на яких можна було б стояти.

У 2005 році тропічний еколог та експерт з пальм Херардо Авалос опублікував дослідження, в якому з’ясувалося, що S. exorrhiza насправді не залишає місце проростання.

У статті Авалос та його колеги погоджуються, що коли ходячу пальму перекидають, вона може швидко відростити нове коріння, щоб впоратися зі втратою стійкості, але насправді вона взагалі не сильно рухається.

В інтерв’ю італійському ілюстратору і письменнику Елізі Паганеллі Авалос пояснює, що пальма фіксується на місці проростання, хоча, як і інші рослини тропічних лісів, вона все ж може дещо витягуватися в пошуках світла.

Вчений визнає, що «вражає і дивно вірити», що пальма, що ходить, дійсно може ходити, але він каже, що «це всього лише легенда».

«По-перше, для розвитку великого конуса ходульного коріння потрібно багато часу. Зміни умов освітлення у кроні динамічніші, у кроні є дірки, більш відкриті в той же час, коли інші закриті», – вважає він.

Вчений стверджує, що ідея про те, що крокуюче дерево може рухатися досить швидко, щоб знайти ці світлові проміжки, нереалістична.

Пізніше інше дослідження цього цікавого виду дійшло того ж висновку, що і Авалос та його колеги.

Однак справжня загадка, яка досі залишається, полягає в тому, чому у крокуючої пальми такі довгі ноги, якщо не для того, щоб ходити.

Ще в 1960-х роках вчені думали, що це крайнє коріння виникло, щоб справлятися з повенями, але переконливих доказів на підтримку цієї ідеї також не так багато.

В останні роки дослідники стверджували, що в густих тропічних лісах ходульні коріння крокуючих пальм дозволяють цьому виду легше збільшувати свою висоту і стійкість, використовуючи світлові проміжки в кроні над головою, не витрачаючи енергію на більш товстий стовбур.

Хоча багато хто, без сумніву, продовжуватиме говорити про це дерево, наявні на даному етапі дані свідчать про те, що цей вид насправді не ходить. Це небилиця.