"Що ріднить ізраїльтян та українців на війні", - ЗМІ

"Але ж, на жаль, цим справа не закінчилася. Росія тихою сапою, але ж знову зажадала трону світового гегемона. Й діє в тій царині у найкращих радянських традиціях: убиває, відвойовує, краде і бреше, як, приміром, у нас в Україні, Грузії, Придністров’ї", - йдеться в матеріалі видання Армія Іnform, передають Патріоти України.

"Чи можна цьому зарадити?

Кремлівський стиль не сплутаєш ніде…

Наше військо постійно вчиться воювати, зокрема в досвідчених військових Ізраїлю. Ця маленька країна із трохи більше ніж восьмимільйонним населенням десятиліттями протистоїть низці ворожих до неї держав, маючи при тім одну з найбоєздатніших армій світу.

У них справді є чому повчитися. Тим паче, що Україна нині опинилася в ситуації, яку Ізраїль пережив у 1982-му. Але його військо вже тоді впевнено стояло на ногах. Їм удалося лише за кілька днів знищити протиповітряну оборону, авіацію і кілька танкових бригад Сирії та безмір баз терористів разом із їхніми кремлівськими інструкторами.

Аналогія з Україною пряма, бо у кінці 1970-х північ Ізраїлю стала об’єктом безперервних терористичних атак палестинців. На прикордонні з Ізраїлем вони штучно створили справжню терористичну «республіку» під назвою «Фатахленд».

Лідер терористів Арафат захопив владу в багатьох стратегічно важливих районах. На підвладних теренах він сконцентрував десятки тисяч бойовиків так званої Організації визволення Палестини. У численних таборах і навчальних центрах їх безперервно готували до дій в Ізраїлі. Накопичувалися величезні арсенали зброї. Слід підкреслити: озброєння, військовий вишкіл, політичне прикриття терористів узяв на себе Кремль.

У Москві розраховували руками Арафата знову розширити вплив у арабському світі, який сильно здав після розгрому сателітів СРСР — Сирії та Єгипту у війнах з Ізраїлем 1957 і 1973 років. А тому не скупилися на «допомогу». До палестинців йшов потік радянських озброєнь: танки, артилерія, ракетні комплекси, засоби радіоелектронної розвідки та боротьби, стрілецька зброя. Згідно з даними німецького журналу «Шпігель», цього вистачило б на озброєння півмільйонної армії. Всього СРСР подарував сирійцям озброєнь на 28 мільярдів доларів.

Крім того, вишкіл основних командних кадрів бойовиків і фахівців з диверсійної роботи йшов у СРСР: у 165-му Навчальному центрі з підготовки іноземних військовослужбовців у Криму, на Вищих офіцерських курсах «Постріл», диверсійних школах КДБ і ГРУ. Потужну підтримку палестинцям надавала і сирійська армія, яка тоді мала виключно радянське озброєння й фактично керувалася тисячами російських «військових радників» на чолі з генерал-полковником Григорієм Яшкіним.

Як влаштували катастрофу для переважних сил противника

Звісно, Ізраїль не збирався терпіти розгул палестинського терору на своїх кордонах. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння, став замах палестинців на посла Ізраїлю у Великій Британії. Тому в червні 1982 року в небі над Ліваном розгорнулася найбільша з часів Другої світової війни повітряна битва, в якій від обох сторін узяли участь сотні літаків. У наземній операції брало участь 13 ізраїльських дивізій.

Для Кремля повна поразка у цій блискавичній війні стала політичною і воєнною катастрофою. Під час операції, приміром, ізраїльська авіація буквально стерла з лиця землі російські системи ППО, а в повітряних боях збила понад вісімдесят радянських МіГів, не втративши жодного свого літака! Не гірше виконали бойові завдання і наземні сили. І це при тім, що в Сирії й Лівані перебували високопоставлені московські військові, зокрема генерал армії Валентин Варенников. Вони керували діями сирійців і палестинців.

Тактичні й технічні методи ведення повітряної війни, розроблені та успішно апробовані ізраїльським командуванням у цій широкомасштабній операції, багато в чому визначили шляхи розвитку в XXI ст. військової авіації, систем ППО, засобів РЕБ, безпілотних комплексів.

За спогадами учасників тієї битви, ізраїльські війська мали повністю ліквідувати палестинські терористичні формування в південному Лівані. А потім, наступаючи до ліванської столиці, перерізати стратегічно важливу дорогу Бейрут-Дамаск, оточити частини сирійської армії у долині Бекаа і в північному Лівані та знищити їх одна за одною.

У складі лівійського угруповання сирійських військ були чотири бригади ППО, оснащених радянськими зенітно-ракетними комплексами (ЗРК) «Квадрат», С-75М «Волга» і С-125М «Печора». В ніч з 9 на 10 червня 1982-го на територію Лівану додатково ввели 82-гу змішану зенітно-ракетну бригаду і три зенітно-артилерійські полки.

Тож Ліван мав 24 сирійські зенітно-ракетні дивізіони, розгорнуті щільним бойовим порядком протяжністю 30 км по фронту і 28 у глибину. За свідченням військових фахівців, такої щільної концентрації ракетних і артилерійських сил ППО не було ще ніде. Основне призначення цих сил — прикриття сирійських військ у долині Бекаа, де сконцентрувалося не менше ніж 600 танків.

До речі, тоді вперше ізраїльтяни широко використали безпілотні літаки-розвідники AQM-34, «Мастиф» і Scout, які вели пряму телетрансляцію зображення на командні пункти. Маючи таку наочну інформацію, ізраїльське командування приймало безпомилкові рішення на нанесення ракетних ударів. Цікаво, що деякі з БПЛА були обладнані лазерними вказівками для підсвічування цілей, призначених для атаки ракетами з лазерним наведенням.

Потім почалося тотальне нищення сирійських засобів ППО. Удари по їхніх позиціях наносили ракети класу «земля-земля», далекобійна і реактивна артилерія. Першим був ракетний удар. Потім по наземних цілях ударило біля ста літаків. Авіація діяла ефективними групами по 2-6 винищувачів і бомбардувальників. Таким чином за добу ведення операції «Арцано» ізраїльтяни знищили переважну більшість сирійських зенітно-ракетних бригад і всю їхню повітряну армаду. Одночасно в небі розгорталися повітряні бої, з обох сторін в яких брало участь близько 350 літаків.

Ізраїльська армія домоглася настільки разючої переваги в повітрі й на землі завдяки цілому комплексу чинників: новітньої тактики бойових дій, майстерності пілотів бойової авіації, комплексного ведення всіх видів розвідки (радіотехнічної, радіолокаційної, телевізійної) та радіоелектронної боротьби, злагоджених дій наземного й повітряного командувань, умілого застосування високотехнологічної зброї і численного танкового угруповання.

І на закінчення — цитата з виступу колишнього голови Ради національної безпеки Ізраїлю генерала Яакова Амідрора: «Персональна компетенція, рівень індивідуальної підготовки, патріотизм і вмотивованість кожного солдата та офіцера — це фундамент армії. А використання наукових інновацій — лише її технічна надбудова. Існування Ізраїлю й дотепер залежить від боєздатності його армії…».

Наше військо поки що відстає від ізраїльтян технічно. Але в чому завгодно, тільки в патріотизмі, вмотивованості та бойовому дусі ми не поступаємося! Це нас, мабуть, і ріднить…"